Наука та техніка - ст. 140

Те, що астрономи вважали за планету поза нашою Сонячною системою, а тепер, здавалося б, зникло з поля зору, дозволяє припустити, що одна з перших екзопланет, виявлених за допомогою прямої візуалізації, про відкриття якої було оголошено, ймовірно, ніколи не існувала.

Дослідники гравітаційних хвиль за допомогою детекторів LIGO/Virgo виявили дивовижний сигнал, не схожий на жоден з тих, що вони бачили раніше: GW190412 – перше спостереження злиття бінарної чорної діри, де дві чорні діри мають відмінну масу, приблизно у 8 та 30 разів більшу, ніж маса нашого Сонця.

За п’ять днів до того, як космічний телескоп NASA «Спітцер» закінчив свою місію 30 січня 2020 року, вчені використали інфрачервону камеру апарату, щоб зробити кілька знімків регіону, відомого як туманність Каліфорнія.

Спостереження, очолювані Інститутом фізики позаземної фізики ім. Макса Планка, вперше показали, що зірка, яка обертається навколо надмасивної чорної діри в центрі Чумацького Шляху, рухається так, як передбачила загальна теорія відносності Ейнштейна. Її орбіта має форму розетки, а не еліпса, як передбачено теорією тяжіння Ньютона.

Трансатлантична команда вчених, використовуючи повторно проаналізовані дані космічного телескопа Kepler, виявила екзопланету, розміром із Землю, яка знаходиться на орбіті жилої зони своєї зірки - області навколо зірки, де скеляста планета могла б підтримувати воду у рідкому стані.

Міжнародна команда астрономів ідентифікувала наднову, яка щонайменше вдвічі яскравіша та енергійніша і, ймовірно, більш масивна, ніж будь-яка із вже виявлених.

Оприлюднено зображення Сонця з найвищою наразі роздільною здатністю.

Можливо, ви чули, що ніщо не уникає гравітаційного захоплювання чорною дірою, навіть світло. Це вірно у випадку безпосередньої близькості до чорної діри, але трохи далі – в дисках з матеріалом, який кружляє навколо деяких чорних дір – світло може вирватися.

Протягом десятиліть астрономи припускали, що Всесвіт розширюється з однаковою швидкістю у всіх напрямках. Нове дослідження пропонує, що ця ключова передумова космології може бути помилковою.

Верхні шари атмосфер газових гігантів Сатурна, Юпітера, Урана і Нептуна гарячі, як і Земля. Але на відміну від Землі, Сонце знаходиться занадто далеко від цих зовнішніх планет, щоб пояснити високі температури. Джерело їх тепла було однією з найбільших загадок планетарної науки.