Приблудна зоря порушує роботу зоряних ясел

Якщо дивитися на зореутворювальну хмару L483 звіддаля, вона виглядає нормальною. Але коли група астрофізиків стала вдивлятися все ближче та ближче, все ставало дедалі дивнішим.

Про це розповідають в Північно-Західному університеті, передають OstanniPodii.com

Уважно вдивляючись у хмару, дослідники помітили, що її магнітне поле цікавим чином викривлено. А потім, коли вони розглянули новонароджену зірку всередині хмари, вони помітили ще одну зірку, приховану за першою.

«По суті, це рідна сестра зірки», – сказала Ерін Кокс, яка очолювала нове дослідження. «Ми думаємо, що ці зорі утворилися далеко одна від одної, й одна з них перемістилася ближче до іншої, утворивши бінар. Коли зірка наблизилася до своєї сестри, вона змінила динаміку хмари, щоб викривилося її магнітне поле».

Нові результати дають уявлення про формування бінарних зірок і про те, як магнітні поля впливають на найраніші стадії розвитку зірок.

Кокс є постдокторантом Центру міждисциплінарних досліджень у галузі астрофізики (CIERA) Північно-Західного університету.

Таємниця викривлення

Зоряні ясла — це дикі та дивовижні місця. Коли щільні хмари газу та пилу колапсують (швидко стискаються під дією гравітації), утворюючи зорі, вони запускають відтоки зоряного матеріалу на гіперзвукових швидкостях. Магнітне поле, що оточує зореутворювальну хмару, як правило, паралельне цим відтокам. Коли Кокс та її колеги спостерігали хмару L483 у великому масштабі, вони виявили саме це. Магнітне поле відповідало типовому профілю.

Але потім астрофізики вирішили подивитися ближче за допомогою Стратосферної обсерваторії для інфрачервоної астрономії (SOFIA) НАСА, й ось тут з’явилося дещо дивне. Насправді магнітне поле не було паралельним до відтоків новонародженої зірки. Натомість поле було викривлено й знаходилося під кутом 45 градусів стосовно відтоків.

«Спочатку це відповідало тому, що передбачає теорія», – каже Кокс. «Якщо є намагнічений колапс, то магнітне поле контролює процес формування зорі. Ми очікували побачити цей паралелізм. Але теорія може говорити одне, а спостереження – інше».

Незвичайне бінарне утворення

Хоча необхідні додаткові спостереження, Кокс вважає, що за викривлене поле може відповідати раніше прихована зірка-близнюк. Використовуючи SOFIA, команда астрофізиків помітила одну новонароджену зірку, що формується усередині оболонки з матеріалу. Але при детальнішому розгляді за допомогою радіотелескопів Атакамського великого міліметрового/субміліметрового масиву (ALMA) у Чилі дослідники помітили другу зірку, що має таку саму зоряну оболонку.

«Ці зорі ще молоді та продовжують формуватися», – каже Кокс. «Зоряна оболонка – це те, що постачає матеріал для формування зірок. Це схоже на катання сніжки по снігу, щоб вона ставала дедалі більшою. Молоді зорі "накатують" матеріал, щоб наростити масу».

Знаходячись приблизно на такій самій відстані одна від одної, як наше Сонце від Плутона, дві молоді зірки утворюють бінарну систему. На даний час астрофізики сходяться на думці, що бінари можуть утворюватися, коли зореутворювальні хмари досить великі для народження двох зірок або коли диск, що обертається навколо молодої зірки, частково колапсує, утворюючи другу зірку.

Але у випадку з подвійними зірками в L483 Кокс підозрює, що тут є щось незвичайне.

«Є нові роботи, які говорять про те, що можливе утворення двох зірок на великій відстані одна від одної, а потім одна зірка переміщується ближче та утворюється бінар», – каже Кокс. «Ми думаємо, що саме це й відбувається у цьому випадку. Ми не знаємо, чому одна зірка може рухатися до іншої, але ми думаємо, що рухома зірка змінила динаміку системи, щоб викривити магнітне поле».

Кокс вважає, що ця нова робота зрештою може надати нове розуміння того, як формуються бінарні зорі та планети, що обертаються навколо них. Більшість людей знайомі з культовою сценою із "Зоряних війн", в якій Люк Скайвокер з тугою дивиться на бінарні зорі, навколо яких обертається його рідна планета Татуїн. Тепер вчені знають, що цей сценарій – не просто наукова фантастика; планети, що обертаються навколо бінарних зірок, потенційно можуть бути світами, придатними для життя.

«Захопливо вивчати процес утворення бінарних зірок, оскільки формування планет та зірок відбувається одночасно, і бінарні зорі динамічно взаємодіють одна з одною», – каже Кокс. «З нашого перепису екзопланет ми знаємо, що планети існують навколо цих подвійних зірок, але ми не знаємо багато про те, чим ці планети відрізняються від тих, що живуть навколо ізольованих зірок. З появою нових інструментів для виявлення та зондування нових бінарних систем ми зможемо перевірити ці результати на статистичній вибірці».

! Читайте ще цікаві новини про космос на сайті, або слідкуйте за ними на Facebook.