Досліджено магнітне поле в одній із філаментарних кісток Чумацького Шляху

Закартографовано магнітне поле вздовж одного з філаментів, що окреслюють найщільніші скелетні спіральні структури нашої галактики.

Про це розповідають у Гарвард-Смітсонівському Центрі астрофізики (CfA), передають OstanniPodii.com.

Філаментарні кістки

Зореутворення в Чумацькому Шляху в основному відбувається в довгих, щільних філаментах з газу й пилу, які простягаються вздовж спіральних рукавів галактики.

Прозвані "кістками", оскільки окреслюють найщільніші скелетні спіральні структури галактики, ці філаменти характеризуються тим, що їх довжина принаймні у п’ятдесят разів перевищує ширину, та вони мають узгоджені внутрішні рухи по своїй довжині.

Хоча більшість ключових фізичних властивостей цих кісток відомі, ми маємо обмежені знання про властивості їх магнітних полів. Ці поля можуть відігравати важливу роль або в утримуванні газу й пилу від гравітаційного колапсу в нові зорі, або навпаки в сприянні потоку маси вздовж кістки до ядер, що утворюють нові зорі.

Вимірювання магнітних полів у космосі

Як відомо, магнітні поля важко виміряти в космосі. Найпоширеніший метод заснований на випромінюванні несферичних пилових частинок, які вирівнюють свої короткі осі з напрямком поля, що призводить до інфрачервоного випромінювання, яке переважно поляризовано перпендикулярно полю.

Лише нещодавно стало легше вимірювати цей слабкий поляризаційний сигнал та визначати напруженість та напрямок поля за допомогою приладу HAWC+ на SOFIA – Стратосферній обсерваторії інфрачервоної астрономії та її 2,5-метровому телескопі. Літак Boeing 747SP з обсерваторією підіймається на висоту до 13,7 кілометра, тобто над більшою частиною атмосферної водяної пари, яка поглинає дальні інфрачервоні сигнали з космосу.

Картографування магнітного поля вздовж кістки

Астрономи CfA Ян Стівенс, Філ Майєрс, Кетрін Цукер і Говард Сміт очолили команду, яка використовувала поляризацію HAWC+ для детального картографування магнітного поля вздовж кістки G47.06+0.26.

Цей філамент має довжину близько 190 світлових років, п’ять світлових років у поперечнику, 28 000 сонячних мас із типовою температурою пилу 18 Кельвінів. Камера IRAC на Спітцері раніше вже картувала кістку, щоб визначити регіони молодого зореутворення по її довжині.

Астрономи визначили, де вздовж кістки магнітне поле здатне утримувати газ від колапсу у зорі, та ті області, де воно занадто слабке.

Вони також склали карту регіонів з низькою щільністю, де поле має складнішу форму.

Це лише початок

G47.06+0.26 – лише перший об’єкт, досліджений у рамках більшої програми з картографування магнітних полів у десяти з вісімнадцяти відомих кісток Чумацького Шляху. Після завершення аналізу цієї більшої статистичної вибірки вчені очікують, що зможуть точніше визначити, як сила та орієнтація полів впливають на еволюцію кісток та їхніх осередків зореутворення.

! Читайте ще цікаві новини про космос на сайті, або слідкуйте за ними на Facebook.