Відкрито походження з темряви одного з грандіозних світлових шоу Юпітера

Нові результати, отримані від приладу Ультрафіолетовий спектрограф місії НАСА “Юнона”, вперше розкрили народження авроральних світанкових штормів — ранньоранкового осяяння, унікального для вражаючих аврор Юпітера. Ці величезні перехідні прояви світла відбуваються на обох полюсах Йовіана і раніше спостерігалися лише наземними обсерваторіями та орбітальними апаратами навколо Землі, зокрема космічним телескопом Хаббла.

Результати цього дослідження були опубліковані 16 березня в журналі “AGU Advances”, розповідають в НАСА.

Вперше виявлені Камерою тьмяних об’єктів на Хабблі у 1994 році, світанкові шторми складаються з короткочасного, але інтенсивного освітлення та розширення головного аврорального овалу Юпітера — продовгуватої світлової завіси, яка оточує обидва полюси, — поблизу того місця, де атмосфера виходить із темряви рано вранці. До Юнони спостереження за ультрафіолетовим полярним сяйвом Йовіана показували лише види збоку, приховуючи все, що відбувається на нічній стороні планети.

“Спостереження за авророю Юпітера із Землі не дозволяє вам бачити далі лімбу, у нічну сторону полюсів Юпітера. Дослідження з інших космічних кораблів — "Вояджера", "Галілео", "Кассіні" — відбувалися з відносно великих відстаней і не пролітали над полюсами, тому вони не могли побачити повної картини”, - сказав Бертран Бонфон, дослідник з Університету Льєжу в Бельгії та провідний автор дослідження. “Ось чому дані Юнони справді змінюють правила гри, що дозволяє нам краще зрозуміти, що відбувається вночі, де народжуються світанкові шторми”.

Дослідники виявили, що світанкові шторми народжуються на нічній стороні газового гіганта. У міру обертання планети, майже-вже світанковий шторм обертається разом із нею у денну сторону, де ці складні та надзвичайно яскраві авроральні особливості стають ще більш яскравими, випромінюючи в космос від сотень до тисяч гігават ультрафіолетового світла. Стрибок у яскравості означає, що світанкові шторми скидають у верхні шари Юпітера щонайменше в 10 разів більше енергії, ніж типова аврора.

NASA/JPL-Caltech/SwRI/UVS/Uliège

“Коли ми розглянули всю послідовність світанкових штормів, ми не могли не помітити, що вони дуже схожі на тип земних аврор, які називаються субштормами”, - сказав Чжунхуа Яо, співавтор дослідження в Університеті Льєжа.

Субшторми виникають внаслідок короткочасних збурень в магнітосфері Землі — області космосу, керованої магнітним полем планети, — які виділяють енергію високо в іоносферу планети. Подібність між земними та йовіанськими штормами є дивовижною, оскільки магнітосфери Юпітера та Землі кардинально відрізняються. На Землі магнітосфера, по суті, контролюється взаємодією сонячного вітру — потоку заряджених частинок, що йдуть із Сонця, — із магнітним полем Землі. Магнітосфера Юпітера в основному заселена частинками, що виходять з вулканічного супутника Іо, які потім іонізуються і через магнітне поле потрапляють у пастку навколо газового гіганта.

Ці нові відкриття дозволять вченим глибше дізнатися про відмінності та подібності, що зумовлюють утворення аврор, забезпечуючи краще розуміння того, як ці найкрасивіші з планетарних явищ відбуваються у світах як у нашій Сонячній системі, так і за її межами.

“Міць, якою володіє Юпітер, вражає. Енергія цих світанкових штормів є ще одним прикладом того, наскільки могутньою є ця гігантська планета”, - сказав Скотт Болтон, головний дослідник місії Юнона з Південно-Західного дослідницького інституту в Сан-Антоніо. “Викриття світанкового шторму — ще один сюрприз від місії Юнона, яка постійно переписує книгу про те, як працює гігантська планета. З недавнім продовженням місії НАСА ми з нетерпінням чекаємо набагато більше нових знань та відкриттів”.

! Читайте ще цікаві новини про космос на сайті, або слідкуйте за ними на Facebook.