Вчені вказали на місце на Марсі, де потенційно може існувати життя

Хоча фактичних доказів існування життя на Марсі ніколи не було знайдено, нове дослідження NASA припускає, що мікроби можуть знайти потенційний дім у талій воді під льодом на поверхні планети.

Про це розповідають в NASA, передають OstanniPodii.com.

За допомогою комп′ютерного моделювання автори дослідження показали, що кількості сонячного світла, яке може пробитися крізь водяний лід, буде достатньо для фотосинтезу в неглибоких басейнах талої води під поверхнею цього льоду. Було виявлено, що подібні водойми, які утворюються в льодах на Землі, кишать життям, включаючи водорості, гриби та мікроскопічні ціанобактерії, які отримують енергію від фотосинтезу.

"Якщо ми сьогодні намагаємося знайти життя десь у Всесвіті, то марсіанський лід, ймовірно, є одним з найдоступніших місць, де нам слід шукати", - сказав провідний автор дослідження Адітья Халлер з Лабораторії реактивного руху NASA в Південній Каліфорнії.

На Марсі є два види льоду: замерзла вода та замерзлий вуглекислий газ. У своїй статті, опублікованій в журналі Nature Communications Earth & Environment, Халлер і його колеги досліджували водяний лід, велика кількість якого утворилася зі снігу, змішаного з пилом, що випав на поверхню під час низки марсіанських льодовикових періодів впродовж останніх мільйонів років. Цей давній сніг згодом затвердів і перетворився на лід, все ще присипаний порошинками пилу.

Хоча частинки пилу можуть затуляти світло в глибших шарах льоду, вони є підказкою до пояснення того, як під впливом Сонця в льоді могли утворитися підземні басейни води: темний пил поглинає більше сонячного світла, ніж навколишній лід, що потенційно призводить до нагрівання й танення льоду на глибині до кількох метрів під поверхнею.

Вчені, які вивчають Марс, не мають єдиної думки щодо того, чи може лід танути під впливом марсіанської поверхні. Це пов′язано з розрідженою сухою атмосферою планети, де водяний лід, як вважають, сублімується — перетворюється безпосередньо на газ — так само як це відбувається із сухим льодом на Землі. Але атмосферні ефекти, які ускладнюють танення на марсіанській поверхні, не діють під поверхнею запиленого снігового покриву або льодовика.

Процвітання мікросвітів

Новини за подібною темою:

		Вода на крижаному Марсі могла текти через колапс вуглекислого газу
		Супутник Урана Міранда можливо приховує під своєю поверхнею водний океан

На Землі пил у льоду може створювати так звані кріоконітові лунки — невеликі порожнини, які утворюються в льоду, коли частинки пилу, принесеного вітром (так званий кріоконіт), потрапляють туди, поглинають сонячне світло й щоліта тануть далі вглиб льоду. Зрештою, коли ці частинки пилу віддаляються від сонячних променів, вони перестають тонути, але все ще генерують достатньо тепла, щоб створити навколо себе кишені з талої води. Ці кишені можуть живити екосистему, що процвітає для простих форм життя.

"Це поширене явище на Землі", - каже співавтор дослідження Філ Крістенсен з Університету штату Аризона в Темпі, маючи на увазі танення льоду зсередини. "Щільний сніг і лід можуть танути зсередини, пропускаючи сонячне світло, яке зігріває його, як теплицю, а не танути зверху вниз".

Крістенсен десятиліттями вивчає лід на Марсі. Він керує роботою термочутливої камери під назвою THEMIS (Система візуалізації термальної емісії) на борту орбітального апарату НАСА "Марс Одіссей-2001". У своїх попередніх дослідженнях Крістенсен і Гері Клоу з Університету Колорадо в Боулдері використовували моделювання, щоб продемонструвати, як рідка вода може утворюватися в запиленому сніговому покриві на Червоній планеті. Ця робота, своєю чергою, стала основою для нової статті, присвяченої тому, чи можливий фотосинтез на Марсі.

У 2021 році Крістенсен і Халлер у співавторстві опублікували статтю про виявлення запиленого водяного льоду в ярах на Марсі, припустивши, що багато марсіанських ярів утворилися внаслідок ерозії, спричиненої таненням льоду з утворенням рідкої води.

У новій статті висловлюється припущення, що запилений лід пропускає достатньо світла для фотосинтезу на глибині до 3 метрів під поверхнею. У цьому сценарії верхні шари льоду запобігають випаровуванню неглибоких підземних басейнів води, а також забезпечують захист від шкідливої радіації. Це важливо, оскільки, на відміну від Землі, Марс не має магнітного поля, яке захищає його як від Сонця, так і від радіоактивних частинок космічних променів, що проносяться космосом.

Автори дослідження кажуть, що водяний лід, який, найімовірніше, утворює підземні басейни, може існувати в тропіках Марса, між 30 і 60 градусами широти, як у північній, так і в південній півкулях.

Далі Халлер сподівається відтворити частину марсіанського пилу в лабораторії, щоб вивчити його зблизька. Зараз він та інші вчені починають наносити на карту найбільш ймовірні місця на Марсі для пошуку неглибоких шарів талої води — місця, які можуть стати науковими цілями для можливих пілотованих і роботизованих місій у майбутньому.

• Пошук позаземного життя
• Марс