"Вебб" зафіксував небесний феєрверк навколо зорі, що формується

На новому зображенні від космічного телескопа "Джеймс Вебб" космос ніби оживає від блискучого вибуху піротехніки.

Цей вогняний пісочний годинник, зроблений за допомогою інструменту MIRI (Інструмент середньо-інфрачервоного діапазону) Вебба, показує сцену дуже молодого об′єкта за назвою L1527, який перебуває у процесі перетворення на зорю. Центральна протозоря росте в горловині пісочного годинника, накопичуючи матеріал з тонкого протопланетного диска, який видно збоку у вигляді темної лінії, розповідають у Науковому інституті космічного телескопа, передають OstanniPodii.com.

Протозоря, відносно молодий об′єкт віком близько 100 000 років, все ще оточена своєю материнською молекулярною хмарою, тобто великою областю газу й пилу. Попереднє спостереження "Вебба" за цим об′єктом за допомогою камери NIRCam (Камера ближнього інфрачервоного діапазону) дозволило нам зазирнути в цю область і виявити цю молекулярну хмару й протозорю в непрозорих, яскравих кольорах.

І NIRCam, і MIRI показують ефекти відтоків, які випромінюються в протилежних напрямках вздовж осі обертання протозорі, коли об′єкт поглинає газ і пил з навколишньої хмари. Ці відтоки приймають дугоподібну форму, вдаряючи по навколишній молекулярній хмарі, і виглядають як ниткоподібні структури на всьому протязі.

Вони також відповідальні за створення яскравої структури пісочного годинника в молекулярній хмарі, оскільки вони заряджають енергією, або збуджують, навколишню матерію та змушують світитися області над і під нею. Це створює ефект, що нагадує феєрверк, який освітлює хмарне нічне небо. Однак, на відміну від NIRCam, яка здебільшого показує світло, відбите від пилу, MIRI дає змогу побачити, як ці відтоки впливають на найгустіші шари пилу й газів у регіоні.

Новини за подібною темою:

		«Вебб» показав динамічну панораму зореутворення
		«Габбл» і «Вебб» виявили віддалені об’єкти Сонячної системи, які «пам’ятають» минуле
		«Габбл» показав зображення видовищної «супербульбашки»

Області, забарвлені тут синім кольором, які охоплюють більшу частину пісочного годинника, показують переважно вуглецеві молекули, відомі як поліциклічні ароматичні вуглеводні. Сама протозоря та щільна ковдра з пилу й суміші газів, що її оточує, зображені червоним кольором (червоні розширення, схожі на блискітки, є оптичним артефактом телескопа).

Між ними MIRI показує білу область безпосередньо над і під протозорею, яку не так чітко видно на зображенні NIRCam. Ця область є сумішшю вуглеводнів, іонізованого неону та густого пилу, що свідчить про те, що протозоря відштовхує цю матерію досить далеко від себе, оскільки вона безладно споживає матеріал зі свого диска.

Оскільки протозоря продовжує старіти й випускати енергійні струмені, вона поглине, зруйнує та відштовхне більшу частину цієї молекулярної хмари, і багато структур, які ми бачимо тут, почнуть зникати. Зрештою, коли вона закінчить набирати масу, це дивовижне видовище закінчиться, а сама зоря стане більш помітною, навіть для наших телескопів видимого світла.

Поєднання аналізів у ближньому та середньому інфрачервоному діапазонах показує загальну поведінку цієї системи, зокрема те, як центральна протозоря впливає на навколишній регіон. Інші зорі в Тельці, зореутворювальному регіоні, де знаходиться L1527, формуються подібним чином, що може призвести до порушення інших молекулярних хмар та або перешкоджати утворенню нових зір, або каталізувати їхній розвиток.

• телескоп Вебба
• Зореутворення в галактиках