Астрономи виявили безпрецедентну поведінку від найближчого магнетара

Від магнетара XTE J1810-197, який мовчав понад десять років, зафіксовано незвичайні радіоімпульси, що може вказувати на його несподівано складне середовище.

Про відкриття розповідають в австралійському Державному об’єднанні наукових і прикладних досліджень (CSIRO), передають OstanniPodii.com. Результати дослідження були опубліковані в журналі Nature Astronomy.

Магнетари — це тип нейтронних зір і найсильніші магніти у Всесвіті. Знаходячись на відстані приблизно 8 000 світлових років від нас, обговорюваний магнетар також є найближчим до Землі.

Відомо, що більшість випромінюють поляризоване світло, але світло, яке випромінює цей магнетар, є циркулярно поляризованим, тобто світло ніби закручується по спіралі, коли рухається крізь космос.

Доктор Маркус Лоуер, науковий співробітник CSIRO, який очолював дослідження, каже, що результати є несподіваними та абсолютно безпрецедентними. “На відміну від радіосигналів, які ми бачили від інших магнетарів, цей випромінює величезну кількість швидкозмінної кругової поляризації. Ми ніколи раніше не бачили нічого подібного”, - сказав він.

Доктор Маніша Калеб із Сіднейського університету і співавтор дослідження зазначила, що вивчення магнетарів дає уявлення про фізику інтенсивних магнітних полів і середовище, яке вони створюють. “Сигнали, випромінювані цим магнетаром, означають, що взаємодії на поверхні зорі є більш складними, ніж попередні теоретичні пояснення”, - каже вона.

Виявлення радіоімпульсів від магнетарів само по собі вже є надзвичайно рідкісним явищем: XTE J1810-197 — один з небагатьох відомих, які їх випромінюють. Хоча поки що незрозуміло, чому цей магнетар поводиться так незвичайно, у команди є ідея.

“Наші результати свідчать про те, що над магнітним полюсом магнетара є перегріта плазма, яка діє як поляризаційний фільтр”, - каже д-р Лоуер. “Як саме плазма робить це, ще належить з′ясувати”.

Вперше радіосигнали XTE J1810-197 були помічені у 2003 році. Потім він замовк більш ніж на десять років. Сигнали знову були виявлені 76-метровим телескопом "Ловелл" Манчестерського університету в обсерваторії Джодрелл Бенк у 2018 році, і за ними швидко пішов австралійський "Мурріянг", який відтоді відіграє вирішальну роль у спостереженні радіовипромінювання магнетара.

Обсерваторія Паркса, радіотелескоп "Мурріянг". Credit: Alex Cherney/CSIRO © Alex Cherney/CSIRO

Радіотелескоп "Мурріянг", діаметром 64 метри, оснащений надсучасним надширокосмуговим приймачем. Розроблений інженерами CSIRO, цей приймач дозволяє проводити більш точні вимірювання небесних об′єктів, особливо магнетарів, оскільки він дуже чутливий до змін яскравості та поляризації в широкому діапазоні радіочастот.

Як зазначається у пресрелізі CSIRO, такі дослідження магнетарів дають змогу зрозуміти низку екстремальних і незвичних явищ, як-от динаміка плазми, спалахи рентгенівського і гамма-випромінювання та, потенційно, швидкі радіосплески.

• Магнетар