Молекулярний філамент захистив нашу молоду Сонячну систему від наднової, припускає дослідження

Філамент, в якому зародилася наша Сонячна система, міг допомогти їй пережити удар від вибуху наднової, що стався неподалік.

Про це розповідають у Національній астрономічній обсерваторії Японії (NAOJ), передають OstanniPodii.com.

Співвідношення ізотопів, знайдене в метеоритах, дає змогу припустити, що поблизу вибухнула наднова, коли Сонце та Сонячна система ще тільки формувалися. Але вибухова хвиля від такої близької наднової могла потенційно знищити зароджувану Сонячну систему. Нові розрахунки показують, що філамент молекулярного газу, яка є родовим коконом Сонячної системи, сприяв захопленню ізотопів, знайдених у метеоритах, водночас виступаючи буфером, що захищає молоду Сонячну систему від близького вибуху наднової.

Дослідження під назвою "Погляди на середовище народження Сонця в контексті формування зоряних скупчень у концентровано-філаментних системах" було опубліковано у журналі The Astrophysical Journal Letters.

Примітивні метеорити зберігають інформацію про умови, що були під час народження Сонця та планет. Метеоритні компоненти демонструють неоднорідну концентрацію радіоактивного ізотопу алюмінію. Ця варіація свідчить про те, що додаткова кількість радіоактивного алюмінію була привнесена незабаром після початку формування Сонячної системи.

Новини за подібною темою:

		Спостереження "Вебба" за лінзованою надновою допомагає підтвердити теорію Габбла
		Зовнішня Сонячна система може складатися ще з одного пояса малих об’єктів
		"Габбл" висвітлив наднову в далекій галактиці

Вибух недалекої наднової є найкращим кандидатом для введення нових радіоактивних ізотопів. Але наднова, яка була б досить близькою, щоб доставити таку кількість ізотопів, яка спостерігається в метеоритах, також створила б вибухову хвилю, досить сильну, щоб розірвати зароджувану Сонячну систему на частини.

Команда під керівництвом Доріс Арзуманян з NAOJ запропонувала нове пояснення того, як Сонячна система набула тієї кількості ізотопів, яка вимірюється в метеоритах, переживши при цьому удар від наднової.

Зорі утворюються у великих групах, званих скупченнями, всередині гігантських хмар молекулярного газу. Ці молекулярні хмари є філаментоподібними. Невеликі зорі, такі як Сонце, зазвичай формуються вздовж філаментів, а великі зорі, які вибухають надновими, зазвичай формуються у вузлах, де перетинаються кілька філаментів.

Якщо припустити, що Сонце сформувалося вздовж щільного філаменту молекулярного газу, а наднова вибухнула в найближчому вузлі філаменту, то розрахунки команди показали, що вибуховій хвилі знадобиться щонайменше 300 000 років, щоб зруйнувати щільний філамент навколо Сонячної системи, що формується.

Компоненти метеоритів, збагачені радіоактивними ізотопами, утворилися приблизно в перші 100 000 років формування Сонячної системи всередині щільного філамента. Можливо, батьківський філамент діяв як буфер для захисту молодого Сонця й допоміг вловити радіоактивні ізотопи з вибухової хвилі наднової та спрямувати їх до Сонячної системи, яка ще тільки формувалася.

• Сонячна система
• Наднові