Марсохід знайшов стародавній оазис на Червоній планеті

Якби можна було здійснити подорож назад у часі на 3,5 мільярди років, то як би виглядав Марс? Картина вимальовується перед науковцями, які працюють з ровером Curiosity.

Про це розповідають в НАСА.

Уявіть водойми на дні кратера Гейла, древнього басейну шириною 150 кілометрів, який зараз досліджує Curiosity. Потоки, можливо, оздобили стіни кратера, стікаючи до його основи. Спробуйте прокрутити історію у прискореному режимі, і побачите, які ці водопотоки переповнюються, а потім висихають – цикл, який, ймовірно, повторювався багато разів протягом мільйонів років.

Це – пейзаж, описаний вченими, які працюють із Curiosity, у статті журналу Nature Geoscience, опублікованого 7 жовтня. Автори інтерпретують виявлені ровером гірські породи, збагачені мінеральними солями, як свідчення дрібних солених водойм, які пройшли через періоди переповнення і висихання. Відкладення слугують відмітками рівня води, створені коливаннями клімату, оскільки марсіанське середовище перейшло з більш вологого до заморожувальної пустелі у теперішні часи.

Вчені хотіли б зрозуміти, як тривав цей перехід і коли саме він відбувався. Ця остання підказка може бути отримана, коли Curiosity попрямує до регіону, який називається «сульфато-насичена ділянка», яка, як вбачається, сформувалася в ще більш сухому середовищі. Вона являє собою різку відмінність від нижньої частини гори, де Curiosity виявив ознаки постійних прісноводних озер.

Новини за подібною темою:

		Вода на крижаному Марсі могла текти через колапс вуглекислого газу
		Вчені вказали на місце на Марсі, де потенційно може існувати життя
		На Марсі знайдено камінь з дивним візерунком

Кратер Гейла – древній залишок масивного удару. Осад, що переноситься водою і вітром, врешті-решт заповнив дно кратера, шар за шаром. Після затвердіння осаду вітер вирізав шарувату породу у високу гору Шарпа, якою Curiosity сьогодні піднімається. Зараз, відкритий на схилах гори, кожен шар відкриває різноманітні епохи марсіанської історії і надає уяву про пануюче навколишнє середовище у той час.

«Ми попрямували в кратер Гейла, тому що він зберігає цей унікальний запис про мінливий Марс, - сказав головний автор дослідження Вільям Рапін з Каліфорнійського технологічного. - Розуміння того, коли і як почав розвиватися клімат планети, є частиною іншої загадки: коли і як довго Марс був здатен підтримувати мікробне життя на поверхні?»

Він та його співавтори описали солі, знайдені на 150-метровому відрізку осадових порід під назвою «Острів Саттон», який Curiosity відвідав у 2017 році. На основі ряду тріщин в грязі в регіоні, що зветься «Старий Соакер», команда вчених вже знала, що в регіоні були більш сухі періоди. Але солі в регіоні Острову Саттона припускають, що вода також концентрувалася в розсіл.

На фото: мережа тріщин на Старому Соакері, NASA/JPL-Caltech/MSSS

Як правило, коли озеро повністю висихає, воно залишає за собою купи сухих кристалів солі. Але солі на Острові Саттон інші. По-перше, це мінеральні солі, а не столова сіль. Вони також змішані з осадом, що говорить про те, що вони кристалізувалися у вологому середовищі - можливо, прямо під неглибокими водоймами, що випаровувалися, які були наповнені солоною водою.

Зважаючи на те, що Земля і Марс були схожими в свої ранні часи, Рапін припустив, що острів Саттон, можливо, нагадував солоні озера на великому плато Альтіплано у Південній Америці. Потоки та річки, що течуть з гірських хребтів у це посушливе високогірне плато, ведуть до закритих басейнів, як у древнього кратера Гейла на Марсі. Озера на Альтіплано сильно піддаються впливу клімату - так само, як кратер Гейла.

«Під час більш сухих періодів озера Алтіплано стають дрібнішими, а деякі можуть повністю висихати, - сказав Рапін. - Той факт, що вони не покриті рослинністю, навіть робить їх схожими на Марс.»

Ознаки висихання Марса

Збагачені сіллю гірські породи острова Саттон - лише одна з підказок, які використовує команда ровера, щоби зрозуміти, як змінювався марсіанський клімат. Розглядаючи всю подорож Curiosity, яка розпочалася в 2012 році, наукова команда бачить, що на Марсі цикл від вологого до сухого тривав протягом довгого часу.

«Піднімаючись на гору Шарпа, ми спостерігаємо загальну тенденцію від вологого ландшафту до більш сухого», - каже науковець проекту "Curiosity" Ешвін Васавада з Лабораторії реактивного руху (JPL) НАСА в Пасадені, Каліфорнія. JPL очолює місію Наукова лабораторія Марсу, до складу якої входить Curiosity. «Але ця тенденція не обов'язково відбувалася лінійно. Більш ймовірно, вона була безладною, включаючи більш сухі періоди, як, наприклад, те, що ми спостерігаємо на острові Саттон, а потім більш вологі періоди, як ті, що ми бачимо на «глинистій ділянці» - яку Curiosity сьогодні досліджує», - добавив він.

До цих пір ровер натрапляв на безліч плоских шарів осаду, які м'яко осіли на дні озера. Член команди Кріс Федо, який спеціалізується на вивченні осадових шарів в Університеті штату Теннессі, відзначив, що Curiosity наразі натикається на великі структури породи, які могли б сформуватися лише у середовищі з вищим рівнем енергії, наприклад, незахищена від вітру область, або потоки, що течуть.

Вітер або вода, що тече, накопичує осад у шари, які поступово нахиляються. Коли вони тверднуть, то стають великими структурами, схожими на «Тільський хребет», який Curiosity досліджував минулого літа.

«Пошук похилих шарів відображатиме головне перетворення, коли пейзаж вже не повністю під водою, - каже Федо. - Ми, можливо, залишили епоху глибоких озер позаду.»

Curiosity уже відмітив більш похилі шари на віддаленій сульфато-насиченій ділянці. Наукова команда планує дістатися туди в найближчі пару років і дослідити її чисельні структури порід. Якщо вони сформувалися в більш сухих умовах, що зберігалися протягом тривалого періоду, це може означати, що глиниста ділянка являє собою проміжну стадію – ворота до іншої епохи водяної історії кратера Гейла.

«Ми не можемо сказати, чи бачимо ми вітрові або річкові відкладення в глинистій ділянці, але ми можемо з упевненістю сказати, що це, безумовно, не те саме, що було раніше, або буде», - сказав Федо.

Фото на початку статті: ASU Knowledge Enterprise Development (KED), Michael Northrop.

Читайте ще цікаві новини про космос.

• Марс