Сонячна система може містити чужорідні комети, викрадені у іншої зірки

Наша Сонячна система може містити чужорідні комети, викрадені у іншої зірки, яка 4,5 мільярдів років тому пролітала повз. Подібна близька зустріч у далекому скупченні молодих зірок також могла надіслати до нас міжзоряного відвідувача Оумуамуа, і в Галактиці має бути ще багато таких вільно плаваючих об′єктів.

Такими є результати нового дослідження, проведеного астрофізиками Цюріхського університету, повідомляють в Національному центрі компетенції у дослідженні планет (Берн, Швейцарія).

Дивний космічний об'єкт потрапив у заголовки ЗМІ після того, як був відкритий у жовтні 2017 року. Для пояснення його походження було запропоновано багато теорій, включаючи можливість того, що це інопланетний космічний апарат.

Використовуючи комп'ютерне моделювання, дослідники Цюріхського університету тепер показують, як можуть утворюватися об'єкти типу Оумуамуа. Вони підрахували, що відбувається, коли кілька молодих зірок народжуються разом у зоряному скупченні – в середовищі, подібному до того, в якому наше Сонце, вірогідно, народилося 4,5 мільярдів років тому. Планети, комети і астероїди формуються навколо цих молодих зірок, коли вони ще перебувають в немовлячому віці. «Встановлення тісного контакту з іншими зірками може глибоко вплинути на ці планетні системи», - пояснює Том Хендс – провідний автор дослідження, яке було проведене в рамках вказаного дослідницького центру і опубліковане в одному з ведучих у світі наукових журналів Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (Щомісячні повідомлення Королівського астрономічного товариства).

Новини за подібною темою:

		Зовнішня Сонячна система може складатися ще з одного пояса малих об’єктів
		Астрофізики побудували модель, яка пояснює швидке формування планет
		Кілька мільйонів років тому Земля могла “вислизнути” з-під захисту Сонця

Основане на симуляціях відео демонструє, що стається, коли дві молоді зірки у скупченні зазнають близької зустрічі. Кожна зірка має пояс так званих планетезималів – будівельних блоків планет, як пояс Койпера у зовнішній Сонячній системі. Коли дві зірки зустрічаються, пояс Койпера меншої зірки сильно руйнується через більшу масу її рідної сестри. «Це призводить до того, що купа планетезималів виштовхується, відлітаючи, щоб стати такими, як Оумуамуа», - пояснює Том Хендс і додає: «Я був здивований кількістю Оумуамуа-подібних вільно плаваючих об'єктів, які можуть генеруватися в такому середовищі за порівняно короткі терміни». У поєднанні з іншими можливими механізмами для створення таких об'єктів, для дослідника стає очевидним, що вільно плаваючі планетезималі, комети і астероїди мають бути поширеними в Галактиці.

Моделювання показує, що близька зустріч не тільки жбурляє об'єкти крізь міжзоряний простір, але й деякі тіла викидаються на химерні орбіти або навіть захоплюються зіркою, що проходить повз. Наше власне Сонце, швидше за все, сформувалося в схожому середовищі приблизно 4,5 мільярдів років тому, що означає, що воно могло піддаватися подібним зустрічам. «Я також був здивований легкістю, з якою зірки можуть викрасти матеріал у своїх братів і сестер в молодому віці», - говорить Том Хендс. Отже, наша Сонячна система може містити комети-прибульці, які були викрадені у іншої зірки на цих ранніх фазах. «Навіть якщо нетутешній матеріал дійсно існує, ймовірно, його не так багато, - визнає дослідник. - Але ми могли б виявити його за дивними орбітами, на яких цей матеріал може перебувати». Результати дослідження також дозволяють припустити, що існування дев’ятої планети – не єдине правдоподібне пояснення вирівнювання, що спостерігається, деяких об'єктів нашої Сонячної системи. «Люди повинні зберігати неупередженість, розглядаючи, як ці речі могли опинитися на тих орбітах, на яких вони перебувають», - каже Том Хендс.

Для обчислення своїх вартісних симуляцій дослідники використовували суперкомп'ютер VESTA в Цюріхському університеті, який виконував розрахунки на GPU. Моделювання було дуже складним, оскільки зіркове скупчення еволюціонує протягом мільйонів років, тоді як планетезималі обертаються навколо своїх рідних зірок за кілька сотень років, тобто розрахунки повинні тривати для десятків тисяч орбіт. «На додачу, речі можуть стати дуже безладними, коли дві зірки і їхні планетезималі починають вступати в тісний контакт», - пояснює астрофізик. У попередніх дослідженнях розглядалися тільки окремі зірки або планетезималі на дуже довгих орбітах. «Це перший випадок, коли ми змогли зрозуміти, як кластерне середовище може вплинути на наш пояс Койпера, або подібні структури в екзопланетних системах», - підсумував Том Хендс.

Читайте ще цікаві новини про космос.

• Сонячна система