Наука та техніка - ст. 28

Космічний телескоп Джеймса Вебба (JWST) "забив ще один гол": отримав детальний молекулярний та хімічний портрет неба над далеким світом.

Нове дослідження показало справжню форму розрідженої хмари зірок, що оточує диск нашої галактики. Десятиліттями астрономи вважали, що ця хмара зірок, звана зоряним гало (або ореолом), має сферичну форму, як пляжний м′яч. Тепер нова модель, заснована на сучасних спостереженнях, показує, що зоряне гало має довгасту форму й нахил, наче м′яч для американського футболу, який щойно вдарили ногою.

Дані JWST вказують, що ранні галактики утворювали зорі з разючою швидкістю по всій своїй протяжності, і що найраніші галактики могли бути винуватцями космічної реіонізації.

Космічний телескоп "Джеймс Вебб" показав приховані раніше особливості протозірки в темній хмарі L1527, надаючи уявлення про зародження нової зірки.

Шляхом великих модельних розрахунків фізики дійшли загальних висновків про внутрішню структуру нейтронних зірок, де матерія досягає величезної щільності: залежно від маси ці зорі можуть мати ядро або дуже жорстке, або дуже м′яке.

Команда дослідників виявила місце народження так званих "багатих на золото" зірок Чумацького Шляху - зірок з великою кількістю важких елементів поза залізо, включно з "елементами ювелірного магазину", золотом і платиною.

Вченим можливо доведеться переосмислити спосіб утворення GRB після того, як дослідження показало, що ці колосальні позагалактичні сплески енергії іноді викликаються надмасивними зорями.

За допомогою високоточного експерименту міжнародній дослідницькій групі вдалося значно звузити рамки припущення про існування темної матерії.

Завдяки космічному лінзуванню, три різні моменти вибуху далекої наднової були зафіксовані на одному знімку космічним телескопом Хаббла.

Відтоді як астрономи вперше виявили нейтрино надвисоких енергій, що приходять з випадкових напрямків у космосі, вони не могли зрозуміти, що їх породжує. Але нова гіпотеза передбачає малоймовірне джерело: злиття чорних дір.