Наука та техніка - ст. 27

Протягом майже двох десятиліть астрофізики вважали, що довгі гамма-сплески (ГС) виникають виключно внаслідок колапсу масивних зірок. Тепер нове дослідження спростовує цю усталену й давно прийняту думку.

Астрономи виявили найнезвичайніший приклад прилеглої галактики, що виглянула з-за відблисків яскравої зірки переднього плану. Вона має характеристики, які більше схожі на галактики у далекому, ранньому Всесвіті.

Нове дослідження показує, що більша частина спостережуваних зіткнень бінарних чорних дір могла статися у зоряних скупченнях.

Коли зонд "Нові горизонти" досяг зовнішньої темряви Сонячної системи, за Плутоном, його прилади зафіксували щось дивне.

Космічний телескоп Габбла зробив зображення об′єкта, який є відкритим зоряним скупченням та водночас емісійною туманністю, і в якому ще не зовсім припинилося зореутворення.

Космічний телескоп Джеймса Вебба (JWST) дозволив дослідити внутрішньокластерне світло з безпрецедентним рівнем деталізації та отримати підказки про формування галактичних скупчень.

Завдяки об′єднанню зображень культових Стовпів Творіння, отриманих за допомогою двох камер на борту космічного телескопа Джеймса Вебба - ближньо-інфрачервоної NIRCam і середньо-інфрачервоної MIRI, - цей зореутворювальний регіон засяяв новими деталями.

За допомогою Дуже великого телескопа (VLT) визначено, що незвичайне джерело видимого світла є найвіддаленішим прикладом чорної діри, яка поглинула зірку, ще й викидає її залишки у вигляді джетів.

Запропоновано спосіб спостереження за другою за близькістю до Землі надмасивною чорною дірою, що в 3 мільйони разів перевищує масу Сонця й розташована в карликовій галактиці Leo I.

На цьому знімку, зробленому космічним телескопом Габбла, привертає увагу злиття галактик Arp-Madore 417-391.