телескоп Вебба

За допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST) підтверджено наявність надмасивної чорної діри, що активно зростає в невеликій галактиці CANUCS-LRD-z8.6 всього через 570 мільйонів років після Великого вибуху.

Нові спостереження космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST) вказують на те, що масивні червоні надгіганти можуть бути причиною більшості наднових, як передбачено теорією, але рідко спостерігаються, оскільки приховані в пилу.

Космічний телескоп Джеймса Вебба надав перші прямі вимірювання хімічних і фізичних властивостей потенційного диска, в якому утворюються супутники навколо великої екзопланети CT Cha b.

Астрономи, використовуючи космічний телескоп Джеймса Вебба (JWST), детально вивчити погоду на гарячій планеті SIMP-0136, що блукає одна без своєї зорі, і виявили сильну активність, схожу на полярне сяйво.

Космічний телескоп Джеймса Вебба виявив барвисту гаму масивних зірок та осяяного космічного пилу в молекулярній хмарі Стрілець B2, наймасивнішій і найактивнішій області зореутворення в нашій галактиці Чумацький Шлях.

Дослідження структури атмосфери Сатурна з використанням даних космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST) виявило складні та загадкові особливості, яких раніше не бачили на жодній планеті Сонячної системи.

Ретельний аналіз отриманих наразі результатів дозволяє висунути кілька можливих сценаріїв щодо того, якою може бути атмосфера та поверхня планети, розміром із Землю, що знаходиться в зоні придатності для життя.

На зображенні від космічного телескопа Джеймса Вебба те, що здається скелястою, освітленою зорями вершиною гори, яке обвівається тоненькими хмаринками, насправді є космічним пиловим ландшафтом, що роз′їдається сильними вітрами та випромінюваннями від поруч розташованих новонароджених молодих зірок.

Космічний телескоп Джеймса Вебба показав фантастичне нове зображення IRAS 04302+2247 — диска, в якому формуються планети навколо молодої зорі, розташованого на відстані близько 525 світлових років у темній хмарі в зореутворювальній зоні Тельця.

Нове дослідження виявило, що гігантські планети, що вільно плавають у космосі, мають потенціал для формування власних мініатюрних планетних систем без необхідності наявності зорі.