Венера

У новому дослідженні планетологи встановили, що завдяки процесу дисоціативної рекомбінації Венера може втрачати приблизно вдвічі більше води щодня, ніж передбачалося.

Незвичайну поведінку сірки в атмосфері Венери неможливо пояснити "повітряною" формою позаземного життя, йдеться у новому дослідженні.

Нове дослідження показує, що це теоретично можливо. Найближчим часом гіпотезу можна буде перевірити за допомогою запропонованих місій на Венеру.

Нове моделювання припускає, що великі, високошвидкісні удари під час ранньої історії Венери могли б пояснити відмінності між Венерою та її скелястою планетою-сестрою, Землею.

Марс, на якому висадилися кілька роверів та здійснюється місія з доставлення зразків з його поверхні на Землю, вже кілька десятиліть домінує у пошуках життя у Сонячній системі. Але свіжу увагу привертає до себе Венера.

Нові методи аналізу даних дозволяють знайти докази недавнього вулканізму у старих даних космічного апарату Магеллан. Незрозуміло, чи відбувається ця активність сьогодні, чи відбувалася протягом десятків мільйонів років, але з геологічної точки зору, в обох випадках вона відбувалася недавно.

Нове дослідження припускає, що виявлена у хмарах Венери рідкісна молекула фосфін може вироблятися не біологічним способом, а натомість свідчити про вибухову вулканічну активність.

Новий аналіз поверхні Венери показує свідчення тектонічного руху у вигляді блоків кори, які відштовхуються один об одного, як розламані шматки пакового льоду. Рух цих блоків може свідчити про те, що Венера все ще є геологічно активною, і надати вченим уявлення як про тектоніку екзопланет, так і про саму ранню тектонічну активність на Землі.

Solar Orbiter, спільна місія НАСА та Європейського космічного агентства (ЄКА), дозволить зробити нові революційні відкриття про Сонце, включаючи найближчі зображення Сонця і перші зображення його полюсів. Але місія також робить деякі нові відкриття про нашу планету-сусідку Венеру.

Місія NASA «Сонячний зонд Паркер» надала вченим перший повний огляд орбітального пилового кільця Венери — колекції мікроскопічних частинок пилу, яка циркулює навколо Сонця вздовж орбіти Венери. Хоча попередні місії вже проводили деякі спостереження за орбітальним пиловим кільцем Венери, зображення Сонячного зонда Паркер першими показують планетне кільце пилу уздовж майже всієї 360-градусної протяжності навколо Сонця.