туманність - ст 2

На цьому знімку від космічного телескопа "Хаббл" зображено частину відбивної туманності IC 2631, яка містить протозорю -- гаряче щільне ядро зорі, яка у процесі свого формування накопичує газ і пил.

N44 — це комплексна туманність, наповнена водневим газом, що світиться, темними смугами пилу, масивними зорями та безліччю популяцій зірок різного віку. Однак, однією з її найбільш відмінних рис є темна зоряна щілина, яка називається "супербульбашкою", видима у верхній центральній області на цьому зображенні від космічного телескопа Хаббла.

Так само як хмари на Землі, хмари газу та пилу в космосі іноді можуть нагадувати знайомі об’єкти або навіть істот з популярних фільмів.

Вперше картографовано галактичний вітер, що дозволило виявити, де розташована частина відсутньої матерії Всесвіту.

Взаємодія двох приречених зірок створила це вражаюче кільце, прикрашене яскравими скупченнями газу -- діамантовим намистом космічних розмірів.

З нагоди 31-ї річниці запуску космічного телескопа "Хаббл" астрономи спрямували прославлену обсерваторію на блискучу "зірку-знаменитість", одну з найяскравіших зірок, яку видно у нашій галактиці, оточену сяючим гало газу і пилу. Ціна за розкішність зірки-монстра — "життя на межі". Зірка, яку називають AG Carinae, веде боротьбу поміж гравітацією та радіацією, щоб уникнути самознищення.

Життя планетарної туманності часто буває хаотичним -- від смерті батьківської зірки до розсіювання її вмісту вдалечінь у космос. Сфотографована космічним телескопом Хаббла, "ESO 455-10" є однією з таких планетарних туманностей, розташованих у сузір′ї Скорпіона.

Зображення двох канонічних планетарних туманностей, зроблені космічним телескопом Хаббла, розкривають нову інформацію про те, як вони розвивають свої драматичні особливості.

На композитному зображенні туманності Оріона, отриманому від космічних телескопів Хаббла та Спітцера, газові завитки водню, сірки та вуглеводнів вигойдують колекцію зірок-немовлят.

Астрономи вловили рідкісний погляд на пелену газу, що швидко згасає, навколо старіючої зірки. Архівні дані космічного телескопа Хаббла свідчать, що туманність Hen 3-1357, прозвана туманністю Ската, стрімко згасла лише за останні два десятиліття.