Космос - ст. 157

Червоні гіганти – старі зірки, які викидають газоподібний матеріал і тверді частинки через зоряний вітер. Деякі червоні гіганти, як вважається, втрачають виключно велику кількість маси. Однак, нові спостереження показують, що це не зовсім так.

На знімку, зробленому з космічного корабля НАСА Юнона, показані драматичні атмосферні особливості в північній півкулі Юпітера.

Найбільш дальня частина атмосфери нашої планети виходить за межі місячної орбіти – майже вдвічі більше відстані до Місяця.

Це найстаріший і найхолодніший з відомих білих карликів - розміром із Землю, від померлої зірки, схожої на Сонце, - і він оточений пилом і уламками. Астрономи підозрюють, що він може бути першим відомим білим карликом з кількома пиловими кільцями.

Відкрито докази наявності гігантстького залишку, що оточує вибухаючу зірку – оболонку з матерії, настільки величезну, що вона мала б регулярно вивергатися протягом мільйонів років.

Телескоп Хаббла захопив зображення об’єктів, які виникли поряд з новонародженою зіркою, і своїм видом разом нагадують «паруючий ствол».

Дослідники виявили "зоряну річку", або зоряний потік астрономічною мовою, який містить приблизно 4000 зірок і в Чумацькому Шляху знаходиться неподалік від Сонця.

Космічний корабель від NASA MAVEN скорочує свою орбіту навколо Червоної планети щоб приготуватися до висадки наступного ровера Марс-2020.

Як і у Землі, планети Уран і Нептун мають пори року, які, ймовірно, визначають деякі особливості їхньої атмосфери. Але їх сезони набагато довші, ніж на Землі, і охоплюють десятиліття, а не місяці.

Космічний телескоп Хаббла показав захоплююче космічне явище, відоме як гравітаційне лінзування.