Наука та техніка - ст. 51

В Чумацькому Шляху знайдено найважчу з відомих на сьогодні нейтронну зорю. Вона — "чорна вдова", що поїдає свого партнера; і можливо має верхню межу маси для нейтронних зірок.

Раніше було оголошено про виявлення надзвичайно компактної "єдиної у своєму роді" системи з трьох зірок, і виникло питання про те, як може утворитися така унікальна комбінація з бінарного набору зірок і зірки більшого розміру навколо бінара.

Дослідники вперше виявили, що внутрішня схожа на пончик структура центральних ядер яскравих галактик у далекому Всесвіті може надавати "анізотропний" вплив на газ, розподілений у широкій області навколо них.

Міжнародна група дослідників проаналізувала архівні дані про потужні космічні вибухи від загибелі зірок, і знайшла новий спосіб вимірювання відстаней у далекому Всесвіті.

Опрацьовуючи гіпотетичну ідею, що можна спостерігати темну матерію з дуже специфічним типом ядра, вчені розкрили цікаву фізику, що відбувається у надмалому квантовому царстві субатомних частинок.

На цьому гостроцікавому спостереженні космічного телескопа Хаббла, поблизу центру зображення, гравітаційне лінзування призвело до дзеркального відображення однієї галактики, створивши захопливий орнамент. Третє спотворене зображення цієї ж галактики виглядає як міст між ними.

Оскільки Юпітер більший, у нього мають бути більші й дивовижніші кільця, ніж у Сатурна. Але нове дослідження показує, що масивні супутники Юпітера не дають цьому видінню освітлювати нічне небо.

У новому дослідженні пропонується новий спосіб виявлення тьмяних тіл, у тому числі планет, що обертаються навколо екзотичних бінарних зірок, відомих як катаклізмічні змінні (CV).

Дослідники заглянули на 800 років назад та дійшли висновку, що Майяпан – колишня культурна та політична столиця майя на півострові Юкатан – цілком могла занепасти через посуху.

Вивчивши мерехтливий пульсар, який знаходиться у бінарній системі разом з рідкісним білим карликом, вчені отримали можливість скласти карту міжзоряної плазми в масштабах Сонячної системи.