В багатопланетних системах маса зорі визначає формування та майбутнє планет
Міжнародне дослідження розкриває, що розуміння зв’язку між планетами та їхніми зорями є ключовим для пошуку структур, подібних до Сонячної системи, а також світів, придатних для життя.
Про це розповідають в Університеті Валенсії (UV), передають OstanniPodii.com.
Каталог екзопланет стрімко розширюється та вже налічує понад тисячу відомих багатопланетних систем. У цьому контексті нове дослідження підкреслює, що пояснення походження цієї різноманітності є фундаментальним завданням у розумінні процесу формування планет.
Результати роботи були опубліковані в журналі «Nature Astronomy» 13 жовтня.
Дослідники стверджують, що між планетними системами та їхніми зорями існує генетичний зв’язок. Цей зв’язок «може зумовлювати майбутнє планетних систем та є ключовим для пошуку планетних архітектур, справді схожих на Сонячну систему, та потенційно придатних для життя планет, подібних до Землі», — підкреслює Камілла Даніельскі, наукова співробітниця кафедри астрономії та астрофізики UV.
У цьому контексті дослідники виділяють дві окремі групи планетних систем, які помітно відрізняються як одна від одної, так і від Сонячної системи. Перша група складається з великих, масивних систем, тоді як друга — з більш компактних систем з порівняно меншою масою.
У дослідженні також підкреслюється, що відмінності між цими двома групами виходять за межі їхньої планетарної архітектури. Планети обертаються навколо зірок з різними властивостями, що означає, що системи еволюціонують по-різному. «Зокрема, масивні, розширені системи демонструють чіткі ознаки того, що їх сформували бурхливі динамічні нестабільності, які призвели до втрати частини їхніх первинних планет», — пояснює Дієго Турріні з Національного інституту астрофізики Італії (INAF).
Походження планетних систем
Отримані результати «вперше демонструють, що властивості зірок, які відображають особливості середовища, в якому відбувається формування планет, мають фундаментальне значення для визначення як природи планетної системи в цілому, так і напрямку її майбутньої динамічної еволюції», — підкреслює Даніельскі. У цьому контексті періоди бурхливої нестабільності та потужні зіткнення «можуть перешкоджати виникненню придатних для життя середовищ у цих системах», — додає вона.
Ця робота була виконана в рамках космічної місії «Аріель» Європейського космічного агентства (ЄКА), мета якої — дослідження атмосфер майже тисячі екзопланет і запуск якої заплановано на 2031 рік. Екзопланети, що спостерігалися в цьому дослідженні, входять до числа наукових цілей місії «Аріель». Крім того, дослідницька група Даніельскі та Турріні застосувала у своїх дослідженнях деякі методи, розроблені для цієї космічної місії.
Дослідження було підтримано Міжнародним інститутом космічних наук (ISSI) у Берні в рамках проєкту міжнародної групи ISSI № 558 «Трансформація планетних систем під впливом збурень середовища», очолюваного головним дослідником Дідеріком Кройссеном. У роботі також взяли участь, серед інших установ, Італійське космічне агентство, Центр космічних досліджень Польської академії наук та Уппсальський університет (Швеція).