Ми можливо оточені тунелеподібною структурою

Наша Сонячна система може бути оточена гігантським магнітним тунелем, який можна побачити на радіохвилях.

Про це розповідають в Інституті астрономії та астрофізики Данлапа Університету Торонто, Канада.

Д-р Дженніфер Вест, дослідниця з Інституту Данлапа, науково обґрунтовує, що дві яскраві структури, видимі на протилежних сторонах неба, які раніше вважалися окремими, насправді пов′язані між собою й зроблені з канатоподібних волокон. Це з′єднання формує те, що виглядає як тунель навколо нашої Сонячної системи.

"Якби ми подивилися в небо, – пояснює Вест, – ми побачили б цю тунельноподібну структуру практично у всіх напрямках, куди б ми дивилися, якби мали очі, які можуть бачити радіосвітло".

Під назвою "Північний полярний відріг" та "Регіон віяла" ми знаємо про ці дві структури протягом тривалого часу. "З 60-х років", - каже Вест. Але більшість наукових пояснень зосереджувалися на них окремо. Вест та її колеги вважають, що вони перші астрономи, які з’єднали їх як єдине ціле.

Структури, що складаються із заряджених частинок та магнітного поля, мають форму довгих канатів і розташовані приблизно за 350 світлових років від нас. Вони мають довжину близько 1000 світлових років.

Вест думає про ці особливості протягом 15 років – відтоді, як вперше побачила карту радіонеба. Зовсім недавно вона створила комп’ютерну модель, яка розраховувала, як би виглядало радіонебо з Землі у міру зміни форми та розташування довгих канатів. Ця модель дозволила Вест "побудувати" структуру навколо нас і показала їй, як виглядатиме небо через наші телескопи. Саме ця нова перспектива допомогла їй зіставити модель до даних.

"Кілька років тому один з наших співавторів, Том Ландекер, розповів мені про статтю 1965 року, з перших днів радіоастрономії", - каже Вест. "На основі наявних на той час грубих даних автори (Метьюсон та Мілн) припустили, що ці поляризовані радіосигнали можуть виникати через те, що ми бачимо Локальний рукав галактики ізсередини".

"Та робота надихнула мене до розвитку цієї ідеї та прив′язання моєї моделі до значно кращих даних, які сьогодні дають наші телескопи".

Щоб пояснити це, Вест використовує карту Землі як приклад. Північний полюс знаходиться на вершині, а екватор – посередині. Але, звичайно, ми завжди можемо перемалювати цю карту з іншої перспективи. Те ж саме стосується і карти нашої галактики. "Більшість астрономів дивляться на карту з північним полюсом галактики вгорі та центром галактики посередині", - пояснює вона. "Важливою частиною, яка надихнула на цю ідею, було переробити цю карту з іншою точкою посередині".

Результати досліджень Вест були опубліковані в Astrophysical Journal і доступні на arXiv.

"Це надзвичайно розумна робота, - каже доктор Браян Гаенслер, професор Інституту Данлапа та один з авторів публікації. "Коли Дженніфер вперше запропонувала мені це, я подумав, що це занадто "поза межами", щоб бути можливим поясненням. Але врешті-решт вона змогла мене переконати! Тепер я з нетерпінням чекаю, як відреагує решта астрономічної спільноти".

Експерт з магнетизму в галактиках та міжзоряному середовищі, Вест чекає на наступні можливі відкриття в рамках цього дослідження.

"Магнітні поля не існують ізольовано", - пояснює вона. "Усі вони повинні з′єднуватися один з одним. Отже, наступний крок – краще зрозуміти, як це локальне магнітне поле з′єднується як з галактичним магнітним полем більшого масштабу, так і з меншими магнітними полями нашого Сонця й Землі".

Тим часом Вест погоджується з тим, що нова модель "тунелю" не тільки приносить нове розуміння науковій спільноті, але і є новаторською концепцією для всіх нас на землі.

"Я думаю, що просто чудово уявити, що ці структури є скрізь, коли ми дивимось у нічне небо".

! Читайте ще цікаві новини про космос на сайті, або слідкуйте за ними на Facebook.