На Марсі знайдено сліди мегапотопів

Потопи немислимої потужності колись промивались через кратер Гейла на екваторі Марса приблизно 4 мільярди років тому, що натякає на можливість існування там життя.

Про це повідомляють в Університеті Корнелла.

Відкриття було зроблено на основі даних, зібраних марсоходом Curiosity від NASA та проаналізованих у спільному проекті вчених з Джексонського державного університету, Університету Корнелла, Лабораторії реактивного руху та Гавайського університету. Дослідження було опубліковане 5 листопада у журналі "Nature Scientific Reports" в статті "Відкладення від гігантських потопів у кратері Гейла та їх наслідки для клімату раннього Марса".

Бурхливий мегапотоп, який, ймовірно, був спричинений впливом тепла від метеоритного удару на лід, що зберігався на марсіанській поверхні, створив гігантські брижі, про які розповідають геологічні структури, знайомі вченим на Землі.

"Ми вперше ідентифікували мегапотопи, використовуючи докладні седиментологічні дані, які спостерігав марсохід Curiosity", - сказав співавтор Альберто Г. Ферен, запрошений астробіолог з Коледжу мистецтв і наук. "Відкладення, залишені мегапотопами, раніше не визначалися з даних, отриманих з орбіти".

Як і на Землі, геологічні особливості, у тому числі від роботи води та вітру, застигли у часі на Марсі близько 4 мільярдів років тому. Ці особливості передають процеси, які формували поверхню обох планет у минулому.

За словами провідного автора, професора фізики в Джексонському державному університеті Езата Гейдарі, у цьому випадку йдеться про виникнення гігантських хвилеподібних особливостей в осадових шарах кратера Гейла, які часто називають "мегабрижами" або антидюнами, які мають висоту близько 10 метрів і розділені відстанню у приблизно 150 метрів.

Антидюни свідчать про мегапотопи, що протікали дном кратера Гейла на Марсі приблизно 4 мільярди років тому, які ідентичні особливостям, утвореним таненням льоду на Землі близько 2 мільйонів років тому, каже Гейдарі.

Найбільш вірогідною причиною затоплення Марса стало танення льоду від тепла, утвореного під впливом великого удару, який вивільнив вуглекислий газ і метан із замерзлих резервуарів планети. Поєднання водяної пари з вивільненням газів призвело до того, що на короткий період на Червоній планеті виникли теплі та вологі умови.

В результаті конденсації утворилися хмари водяної пари, які, в свою чергу, створили проливні дощі, можливо, по всій планеті. Ця вода потрапила в кратер Гейла, а потім у поєднанні з водою, що спускалася з гори Шарп (у кратері Гейла), спричинила гігантські повені, які відклали гравійні хребти в районі Гребнистих рівнин та утворення у формі хребтів і жолобів у Смугастому районі.

Наукова група ровера Curiosity вже встановила, що кратер Гейла колись у давньому минулому мав постійні озера та струмки. Ці довговічні водойми - хороший показник того, що кратер, як і гора Шарп всередині нього, були здатні підтримувати мікробне життя.

"Ранній Марс був надзвичайно активною планетою з геологічної точки зору", - зазначає Ферен. "Планета мала умови, необхідні для підтримки присутності рідкої води на поверхні - а на Землі, де є вода, є життя".

"Отже, ранній Марс був придатною для життя планетою", - каже він. "Чи був він населений? Це питання, на яке допоможе відповісти наступний марсохід Perseverance".

Місія з ровером Perseverance (Наполегливість), яка стартувала з мису Канаверал 30 липня, має досягти Марса 18 лютого 2021 року.

Читайте ще цікаві факти про космос.