Виявлена наднова, що засліплює всі інші
Міжнародна команда астрономів ідентифікувала наднову, яка щонайменше вдвічі яскравіша та енергійніша і, ймовірно, більш масивна, ніж будь-яка із вже виявлених.
Про це розповідається в прес-релізі Бірмінгемського університету, Англія.
До складу команди вчених також входили фахівці з Гарвардського, Північно-Західного університетів та Університету Огайо. Вони вважають, що наднова, яка отримала назву SN2016aps, може бути прикладом надзвичайно рідкісної «пульсаційної парно-нестабільної» наднової, можливо, утвореної з двох масивних зірок, що злилися перед вибухом. Їхні висновки були опубліковані в «Nature Astronomy».
Така подія до сих пір існувала лише в теорії і ніколи не була підтверджена астрономічними спостереженнями.
Доктор Метт Ніколл зі Школи фізики і астрономії та Інституту гравітаційної хвильової астрономії в Бірмінемському університеті є провідним автором дослідження. Він пояснює: «Ми можемо виміряти наднові за допомогою двох шкал – загальної енергії вибуху та кількості тієї енергії, яка випускається у вигляді видимого світла, або випромінювання. У типовій надновій випромінювання складає менше 1% всієї енергії. Але в SN2016aps, як ми виявили, випромінювання вп’ятеро перевищує енергію вибуху наднової нормального розміру. Це найбільше світла, що ми коли-небудь бачили, яке випускає наднова».
Щоб стати таким яскравим, вибух повинен був бути набагато енергійнішим, ніж зазвичай. Досліджуючи спектр світла, вчені змогли показати, що вибух був спричинений зіткненням наднової та масивної оболонки газу, пролитого зіркою за роки до вибуху.
«Хоча щоночі виявляється багато наднових, більшість з них знаходяться в масивних галактиках», - каже д-р Пітер Бланшард із Північно-Західного університету та співавтор дослідження. «Вона одразу виділилася для подальших спостережень, оскільки, здавалося, знаходиться посередині ніде. Ми не могли бачити галактику, у якій народилася ця зірка, до тих пір, поки не згасло світло наднової».
Команда астрономів спостерігала вибух протягом двох років, поки він не згаснув до 1 відсотка своєї пікової яскравості. Використовуючи ці вимірювання, вони підрахували, що маса наднової мала від 50 до 100 сонячних мас. Зазвичай наднові мають масу від 8 до 15 мас нашого Сонця.
«Зірки із надзвичайно великою масою зазнають бурхливих пульсацій, перш ніж вони вмирають, струшуючи із себе гігантську газову оболонку. Це може бути зумовлене процесом під назвою парна нестабільність, який був предметом спекуляцій для фізиків впродовж останніх 50 років», - каже доктор Ніколл. «Якщо наднова синхронізується потрібним чином, вона може наздогнати цю оболонку і вивільнити величезну кількість енергії при зіткненні. Ми вважаємо, що це один із найбільш переконливих кандидатів на цей процес і, можливо, самий масивний».
«SN2016aps також містила іншу загадку», - додає доктор Ніколл. «Газ, який ми виявили, був в основному воднем, але така масивна зірка зазвичай втрачала б весь свій водень через зоряні вітри задовго до того, як почати пульсувати. Одне з пояснень – дві трохи менш масивні зірки близько, скажімо, 60 сонячних мас, злилися до вибуху. Зірки з більш меншою масою довше тримають свій водень, тоді як їх сумарна маса є достатньо високою, щоб викликати парну нестабільність».
«Відкриття цієї надзвичайної наднової не могло відбутися у найкращій час», - вважає професор Едо Бергер, співавтор з Гарвардського університету. «Тепер, коли ми знаємо, що такі енергетичні вибухи відбуваються в природі, новий космічний телескоп Джеймса Вебба від NASA зможе побачити подібні події настільки далеко, що ми можемо озирнутися у часі до загибелі найперших зірок у Всесвіт».
Наднова 2016aps вперше була виявлена в даних Телескопа панорамного огляду і системи швидкого реагування (Pan-STARRS) – широкомасштабної програми астрономічного дослідження. Команда також використовувала дані з космічного телескопа Хаббла, обсерваторій Кека і Близнюків на Гаваях, а також обсерваторій MDM та ММТ в Арізоні. До числа інших установ, що співпрацювали, входять Стокгольмський університет, Копенгагенський університет, Каліфорнійський технологічний інститут та Науковий інститут космічного телескопа.
Дослідження фінансувалось за рахунок стипендії Королівського астрономічного товариства для наукових досліджень, а також грантів Національного наукового фонду, НАСА та рамкової програми Європейсько Союзу «Горизонт-2020».
Читайте ще цікаві новини про космос.