Марсохід Curiosity сфотографував блискучі хмари

Наукова група вивчає хмари, які з′явилися раніше і утворилися вище, ніж очікувалося, щоб дізнатись більше про Червону планету.

Похмурі дні -- рідкість у тонкій, сухій атмосфері Марса. Хмари зазвичай перебувають на екваторі планети в найхолоднішу пору року, коли Марс знаходиться надалі від Сонця на своїй овальній орбіті. Але один повний марсіанський рік тому -- два роки на Землі -- вчені помітили хмари, що утворилися над марсоходом Curiosity раніше, ніж очікувалося.

Цього року вони вже були готові розпочати документувати ці "ранні" хмари з моменту їх появи вперше наприкінці січня. У результаті були отримані зображення тонкого серпанку, наповненого крижаними кристалами, які розсіювали світло від Сонця при заході, і деякі з них переливалися кольором. Подібні зображення не лише видовищні, але й допомагають вченим зрозуміти, як на Марсі утворюються хмари і чому ці останні відрізняються від попередніх.

Новини за подібною темою:

		Під південним полюсом Марса виявлено теплову аномалію
		«К’юріосіті» виявив на Марсі поле зі стільникових текстур
		На Марсі виявлено органічні молекули, які раніше там не знаходили

Фактично, команда Curiosity зробила одне нове відкриття: ці хмари, що прибули раніше, насправді знаходяться на більших висотах, ніж зазвичай. Більшість марсіанських хмар витають у небі на висоті не більше 60 кілометрів і складаються з водяного льоду. Але хмари, які зобразив Curiosity, знаходяться на більшій висоті, де дуже холодно, що вказує на те, що вони, швидше за все, зроблені із замерзлого вуглекислого газу або сухого льоду. Вчені шукають тонкі підказки для встановлення висоти хмар, і знадобиться додатковий аналіз, щоб точно сказати, які з останніх зображень Curiosity показують водно-крижані хмари, а які -- із сухого льоду.

Тонкі, хвилясті структури цих хмар легше побачити на знімках із чорно-білих навігаційних камер Curiosity. Але саме кольорові зображення з камери Mast Rover, або Mastcam, справді сяють -- в буквальному сенсі. На знімках, зроблених відразу після заходу Сонця, їхні крижані кристали вловлюють згасаюче світло, змушуючи їх світитися на тлі неба, що темніє. Ці сутінкові хмари, також відомі як «ноктілуцентні» (лат. - «ті, що сяють вночі»), стають яскравішими, наповнюючись кристалами, а потім темніють після того, як положення Сонця на небі опускається нижче їх висоти. Це лише одна корисна підказка, яку вчені використовують, щоб визначити, наскільки вони високі.

Ще більш приголомшливими є переливчасті, або перламутрові хмари. "Якщо ви бачите хмару з мерехтливим пастельним набором кольорів, це тому, що всі частинки хмари майже однакові за розміром", - сказав Марк Леммон, вчений-атмосферист з Інституту космічних наук в Боулдері, штат Колорадо. "Це зазвичай відбувається відразу після того, як хмари сформуються і всі ростуть з однаковим темпом".

фото: NASA/JPL-Caltech/MSSS

Ці хмари -- одні з найбільш барвистих речей на Червоній планеті, додав він. Якби ви дивилися на небо поруч з Curiosity, ви могли б бачити ці кольори неозброєним оком, хоча вони були б слабкими.

"Я завжди дивуюсь кольорам, які з'являються: червоні, зелені, сині і фіолетові", - каже Леммон. "По-справжньому круто бачити, як на Марсі щось сяє великою кількістю кольорів".

! Читайте ще цікаві новини про космос на сайті, або слідкуйте за ними на Facebook.

• Марс
• Curiosity