Ранній Марс можливо був покритий крижаними щитами, а не проточними річками

Велика кількість долинних мереж, що проходять шрамами по поверхні Марса, можливо були вирізані водою, що танула під льодовиками, а не проточними річками, як вважалося раніше.

Відповідне дослідження було опубліковано в Nature Geoscience, розповідається в прес-релізі Університету Британської Колумбії (UBC).

Отримані результати ефективно ставлять під удар домінуючу гіпотезу про «теплий і вологий древній Марс», яка постулює, що колись на Червоній планеті існували річки, дощі та океани.

Новини за подібною темою:

		"Місто Інків" на Марсі "заселене" павукоподібними особливостями
		К′юріосіті досліджує нову цікаву ділянку на Марсі, по якій могла протікати річка
		Дослідники з′ясували з чого могли виникнути органічні матеріали на Марсі

Щоб дійти цього висновку, головна авторка дослідження Анна Грау Галофрі, колишня аспірантка кафедри наук про землю, океан та атмосферу, розробила та використовувала нові методи дослідження тисяч марсіанських долин. Вона та її співавтори також порівнювали марсіанські долини з підледовими каналами в Канадському арктичному архіпелазі та виявили вражаючу схожість.

"Впродовж останніх 40 років, з моменту відкриття долин Марса, вважалося, що колись на Марсі текли річки, розмиваючи і зароджуючи всі ці долини", - говорить Грау Галофрі. "Але на Марсі сотні долин, і вони на вигляд дуже відрізняються одна від одної. Якщо ви дивитесь на Землю зі супутника, ви бачите безліч долин: деякі з них зроблені річками, деякі зроблені льодовиками, деякі - іншими процесами, і кожна з них має характерну форму. Марс схожий тим, що долини виглядають дуже різними одна від одної, що наводить до припущення, що в їх вирізанні відіграли роль багато процесів".

- колаж із зображенням долин Маумі на Марсі (верхня половина), поруч з каналами на острові Девон (нижня половина), © Cal-Tech CTX mosaic and MAXAR/Esri

Подібність між багатьма марсіанськими долинами та підледовими каналами на острові Девон у Канадській Арктиці мотивувала авторів провести своє порівняльне дослідження. "Острів Девон - один з найкращих аналогів Марса, який ми маємо тут, на Землі - це холодна, суха, полярна пустеля, а зледеніння значною мірою холодне", - каже співавтор Гордон Осінськи, професор кафедри наук про Землю Західного університету та Інституту досліджень Землі і космосу.

Загалом, дослідники проаналізували понад 10 000 марсіанських долин, використовуючи новітній алгоритм для отримання висновку щодо основних процесів ерозії.

"Ці результати є першим свідченням великої підледовикової ерозії, зумовленої каналізованим стоком талих вод під древнім крижаним покривом на Марсі", - каже співавтор Марк Джеллінек, професор кафедри наук про землю, океан та атмосферу UBC. "Результати показують, що лише частина долинних мереж є типовими для ерозії поверхневих вод, що суттєво контрастує із загальноприйнятою точкою зору. Використання геоморфології поверхні Марса для жорсткого реконструкціювання характеру та еволюції планети статистично значимим способом є, відверто кажучи, революційним".

Теорія Грау Галофрі також допомагає пояснити, як би формувалися долини 3,8 мільярдів років тому на планеті, що знаходиться далі від Сонця, ніж Земля, впродовж часу, коли Сонце було менш інтенсивним. "Кліматичне моделювання передбачає, що стародавній клімат Марса був набагато прохолоднішим за часів утворення долинної мережі", - говорить Грау Галофрі, яка на даний час є науковим співробітником післядипломної роботи докторальної академії SESE в Арізонському державному університеті. "Ми намагалися зібрати все разом і створити гіпотезу, яка насправді не враховувалася: мережі каналів та долин можуть утворюватися під крижаними покривами як частина системи дренажу, яка природним чином утворюється під крижаним покривом, коли в основі накопичується вода".

Ці середовища також могли би підтримувати кращі умови виживання для можливого давнього життя на Марсі. Льодяний щит забезпечив би більший захист і стабільну наявність води, а також забезпечив би укриття від сонячної радіації за відсутності магнітного поля - те, що колись було у Марса, але яке зникло мільярди років тому.

У той час як дослідження Грау Галофрі були зосереджені на Марсі, аналітичні інструменти, які вона розробила для цієї роботи, можна застосувати для розкриття більш ранньої історії нашої планети. Джеллінек говорить, що має намір використовувати ці нові алгоритми для аналізу та дослідження особливостей ерозії, що залишилися з дуже ранньої історії Землі.

"У даний час ми можемо жорстко реконструювати історію глобального зледеніння на Землі, яка нараховує приблизно від мільйона до п'яти мільйонів років", - каже Джеллінек. "Робота Анни дозволить нам дослідити просування та відступ крижаних щитів, щонайменше, 35 мільйонів років тому - до початку виникнення Антарктиди чи раніше - назад у часі задовго до віку наших найстаріших кернів льоду. Це дуже елегантні аналітичні інструменти".

Читайте ще цікаві новини про космос.

• Марс