Чорні діри - ст. 16

Нові спостереження за першою з коли-небудь виявлених чорних дір змусили астрономів сумніватися в тому, що вони знають про найзагадковіші об’єкти Всесвіту.

Астрономи виявили в серці кулястого кластера NGC 6397 дещо, чого вони не очікували: скупчення менших чорних дір, які ховалися там замість однієї масивної чорної діри.

Відкриття небесного "єдинорога", який має лише тендітні 2,9 сонячні маси, може допомогти розкрити таємницю, яка давно бентежила астрономів.

При вивченні екстремальних чорних дір виявлено ще одну величину, якою можна охарактеризувати чорну діру, окрім як за масою, спіном та зарядом, і яку потенційно можна виміряти -- "гравітаційне волосся".

Нещодавнє дослідження припускає можливість існування "надзвичайно великих чорних дір", або SLAB, які навіть більші за надмасивні чорні діри, що вже спостерігаються в центрах галактик.

Астрономи спостерігали світний квазар на відстані 13,03 мільярда світлових років від Землі -- найвіддаленіший із виявлених на сьогодні квазарів. Датований 670 мільйонами років після Великого вибуху, коли Всесвіту було лише 5% від свого теперішнього віку, у квазарі розміщена надмасивна чорна діра, еквівалентна загальній масі 1,6 мільярда сонць.

Потужні струмені, випущені зі Стрільця A*, могли позбавити зірок атмосфери.

Астрономи, спостерігаючи за сотнями мільйонами зірок галактики Андромеди, знайшли кандидата на первісну чорну діру. Це чорні діри які, за певним сценарієм, могли бути утворені з інших всесвітів і містять їх в собі, а також з них може складатися темна матерія.

За допомогою статистичного методу дослідники визначили, в якому з регіонів — у широкосмуговому чи в молекулярному торі — струмені з надмасивних чорних дір перетворюють видиме та інфрачервоне світло у високоенергетичні гамма-промені.

Додавши параметр, який дозволяє моделі Ейнштейна поєднуватися з квантовою теорією не суперечливим чином, вчені виявили, що при швидкому обертанні чорні діри можуть мати "волосся".