воєнна аналітика - ст 93

Дороговартістна військова кампанія росії в Україні, ймовірно, значно виснажила резерви російської техніки й живої сили, необхідні для підтримки успішного широкомасштабного наступу на сході України.

Тепер російське керівництво лютує від відставання оборонної промисловості від потреб розв’язаної війни в Україні.

Попри деякі заяви із Заходу, що українським силам краще залишити Бахмут, в Інституті вивчення війни (ISW) вважають, що оборона міста разом зі створенням умови для контрнаступу є взаємодоповнювальними.

Ймовірно росія прагне відібрати успіхи українських військ, досягуті восени; загалом окупанти не накопичили достатньої наступальної бойової потужності на будь-якому одному напрямку.

Використання окупантами мобілізованого особового складу як заміни пошкоджених у боях частин навряд чи дасть змогу створити достатні наступальні можливості для масштабного й швидкого механізованого наступу.

росія укріплює оборону як на Запоріжжі, так і на Луганщині, побоюючись контранступу українських військ.

За останні два тижні росія, ймовірно, зазнала найбільшої кількості втрат від першого тижня вторгнення в Україну.

Диспропорція між деякими успіхами в районі Бахмута й відсутністю значущих успіхів в інших районах може підтвердити припущення, що російські сили не здатні забезпечити швидке просування за допомогою традиційних механізованих маневрених військ.

Окрім того, що поменшало ув’язнених-добровольців, ключовим фактором припинення вербування ув’язнених “вагнера” є зростання суперництва з мінвійни рф.

Нещодавні кадри невдалого російського штурму під Вугледаром стали черговою невралгічною точкою в російському інформаційному просторі та продемонстрували системну погану підготовку мобілізованих.