еволюція зірки

Шляхом симуляцій новітніх зоряних моделей та аналізу чималої вибірки даних Великої Магелланової Хмари, дослідники знайшли переконливі докази того, що більшість блакитних надгігантів могла утворитися у результаті злиття двох зір, пов′язаних у бінарну (подвійну) систему.

Астрономи вперше помітили "приховані" зорі, включаючи новий тип гігантів похилого віку на прізвисько "старий курець". Таємничі об′єкти існують в самому серці нашої галактики Чумацький Шлях і можуть сидіти тихо десятиліттями – згасаючи майже до невидимості – перш ніж раптово випустити хмари диму.

Астрономи виявили відсутню ланку у зоряній еволюції, встановивши прямий зв′язок між вибуховою смертю масивних зір та утворенням найбільш компактних і загадкових об′єктів у Всесвіті — чорних дір і нейтронних зір.

Недавно виявлена наднова, зірка якої за рік до вибуху викинула до повної сонячної маси речовини, ставить під сумнів стандартну теорію зоряної еволюції. Нові спостереження дають астрономам можливість зрозуміти, що відбувається в останній рік перед смертю та вибухом зірки.

Уперше для білих карликів - вигорілих ядер мертвих зірок - астрономи виявили, що принаймні один представник цього космічного сімейства є дволиким.

Астрономи отримали переконливі докази того, що сонцеподібна зірка при своїй смерті поглинула екзопланету. Цей небачений раніше процес може передвіщати кінцеву долю Землі, коли наше власне Сонце наблизиться до кінця свого життя приблизно через п′ять мільярдів років.

Вчені виявили бінарну систему, яка містить попередника білого карлика (WD) з екстремально низькою масою (ELM) і компактний невидимий компаньйон.

Вибух розміром з нашу Сонячну систему спантеличив учених, оскільки його форма - схожа на надзвичайно плоский диск - кидає виклик усьому, що ми знаємо про вибухи в космосі.

Аналіз отриманих з багатьох обсерваторій даних про найяскравіший з бачених досі гамма-спалахів вказує на те, що ми не зовсім правильно розуміємо, як колапсують зорі.

Виявлено систему, в якій перед тим, як вибухнути надновою, білий карлик акреціює гелій, а не водень, набираючи масу повільніше, ніж вважалося раніше.