астрохімія - ст 3
Подорож води від міжзоряних хмар до життєпридатних світів
Міжнародна команда астрономів, завдяки даним від космічній обсерваторії Гершеля, написала огляд всього того, що ми знаємо про воду в міжзоряних хмарах. Стаття, опублікована в Astronomy & Astrophysics, узагальнює наявні знання та надає нову інформацію про походження води у нових, потенційно життєпридатних світах. Очікується, що стаття послужить довідковим матеріалом упродовж наступних двадцяти років.
«Хімічний відбиток» першої транзитної екзопланети вказав на її далеке місце народження
Астрономи знайшли докази того, що перша екзопланета, ідентифікована транзитним методом, могла мігрувати на близьку орбіту до зірки від розташованого далеко місця народження.
Складні молекули на основі вуглецю знайдено в космосі
Вважається, що значна частина вуглецю у космосі існує у формі великих молекул, які називаються поліциклічними ароматичними вуглеводнями (ПАВ). Починаючи з 1980-х років з′явилися непрямі дані, які свідчать про поширеність цих молекул в космосі, але безпосередньо вони не спостерігалися.
Вуглець на скелясті планети могли доставити комети
Комета Каталіна пропонує ідею, що комети могли доставити цей життєзабезпечуючий елемент на скелясті планети.
Хімічні сигнатури заліза можуть вказати на температуру червоного надгіганта
Червоні надгіганти -- клас зірок, які закінчують своє життя вибухами наднових. Їх життєві цикли не повністю зрозумілі, частково через труднощі у вимірі їх температури. Вперше астрономи розробили точний метод визначення поверхневих температур червоних надгігантів.
Вода на місячній поверхні могла бути створена магнітосферою Землі
До епохи місії Аполлон Місяць вважався сухим як пустеля через екстремальні температури та суворість космічного середовища. З тих пір багато досліджень виявили місячну воду: лід у затінених полярних кратерах, воду, пов’язану з вулканічними породами, і несподівані відкладення іржавого заліза в місячному ґрунті. Незважаючи на ці знахідки, досі немає достовірного підтвердження масштабу або походження місячної поверхневої води.
Хаос в серці туманності Оріона
На композитному зображенні туманності Оріона, отриманому від космічних телескопів Хаббла та Спітцера, газові завитки водню, сірки та вуглеводнів вигойдують колекцію зірок-немовлят.
Дослідники отримали ключові підказки щодо історії Сонячної системи
Дослідники вперше змогли за допомогою магнетизму визначити, коли вуглецеві хондритові астероїди -- астероїди, багаті на воду та амінокислоти -- вперше потрапили у внутрішню Сонячну систему.