гравітаційна хвиля - ст 2

Астрофізики встановила цікаві обмеження на властивості нейтронних зірок, які можуть допомогти виявити досі невловимі безперервні гравітаційні хвилі.

Група міжнародних вчених запропонувала простий і новий метод, щоб звести точність вимірювань постійної Хаббла до 2% за допомогою одного спостереження за парою нейтронних зірок, що зливаються.

У нашій теорії Всесвіту є дещо невідповідне. Майже все сходиться, але є муха в космічному супі, піщинка в нескінченному сендвічі. Деякі вчені вважають, що винуватцем може бути гравітація, і що важковловимі брижі в тканині простору-часу можуть допомогти нам знайти відсутній шматочок.

Дослідники гравітаційних хвиль за допомогою детекторів LIGO/Virgo виявили дивовижний сигнал, не схожий на жоден з тих, що вони бачили раніше: GW190412 – перше спостереження злиття бінарної чорної діри, де дві чорні діри мають відмінну масу, приблизно у 8 та 30 разів більшу, ніж маса нашого Сонця.

Вчені оголосили про виявлення J2322+0509, відокремленої бінарної системи зоряних ядер з гелію з коротким орбітальним періодом, яка є джерелом гравітаційних хвиль, першим з коли-небудь виявлених такого роду.

Відлуння в сигналах гравітаційних хвиль говорить про те, що горизонт подій чорної діри може бути складнішим, ніж вважають вчені на даний час.

За виявлення передбачених Енштейном гравітаційних хвиль, трьом вченим, які працювали з лазерною інтерферометорною гравітаційно-хвильовою обсерваторією, присуджено Нобелівську премію.

Детектори колаборації LIGO зафіксували гравітаційні хвилі, які виникли при злитті двох чорних дір 1,4 мільярдів років тому, утворивши одну масою 20 сонячних.