гравітаційне лінзування - ст 2

За допомогою інтерферометра досліджено гравітаційно лінзований об’єкт, який знаходиться дуже далеко у Всесвіті, таким, яким він був через 2 млрд років після Великого вибуху, і який прихований від найсучасніших оптичних телескопів.

Астрономи безпосередньо виміряли масу мертвої зірки за допомогою ефекту, відомого як гравітаційне мікролінзування, - вперше для одинарної ізольованої зірки.

Завдяки космічному лінзуванню, три різні моменти вибуху далекої наднової були зафіксовані на одному знімку космічним телескопом Хаббла.

У спільних спостереженнях космічних телескопів Джеймса Вебба та Хаббла за парою галактик, на краю однієї з них виявлено лінзування ще однієї далекої галактики.

Астрономи спектроскопічно підтвердили частину з потенційних гравітаційних лінз, раніше виявлених за допомогою алгоритму машинного навчання.

На основі знімка від космічного телескопа Джеймса Вебба отримано покращену модель розподілу маси галактичного скупчення, яке множинно лінзує далекі галактики.

На цьому гостроцікавому спостереженні космічного телескопа Хаббла, поблизу центру зображення, гравітаційне лінзування призвело до дзеркального відображення однієї галактики, створивши захопливий орнамент. Третє спотворене зображення цієї ж галактики виглядає як міст між ними.

Космічний телескоп Хаббла показав масивне галактичне скупчення Abell 1351, яке знаходиться в сузір’ї Великої Ведмедиці.

Завдяки вдалому розташуванню масивного скупчення галактик астрономи за допомогою космічного телескопа Хаббла зафіксували найвіддаленішу одинарну зірку, з коли-небудь бачених, на рекордній відстані у 28 мільярдів світлових років.

Міжнародна група дослідників отримала вагомі докази, що можлива подія мікролінзування пов’язана з наявністю чорної діри, яка одиноко бродить у міжзоряному просторі – перша з коли-небудь спостережуваних.