розширення Всесвіту

Спостереження за допомогою космічного телескопа “Джеймс Вебб” підтверджують точність швидкості розширення Всесвіту, поглиблюючи загадку напруженості сталої Габбла.

Учені вперше спостерігали, як ранній Всесвіт рухається у вкрай сповільненому темпі, розкривши одну із загадок розширюваного Всесвіту Ейнштейна.

Наскільки зараз далеко від нас знаходилася галактика, одна з найвіддаленіших з відомих на сьогодні?

Чорна діра зазвичай є тим місцем, де інформація зникає, але вчені, можливо, знайшли трюк, щоб використати її останні миті, щоб розповісти нам про історію Всесвіту.

На основі формалізму Морі-Цванціга (*) фізики створили модель, що надає конкретне передбачення впливу неоднорідностей у Всесвіті на швидкість його розширення.

Протягом останніх шести років обсерваторії гравітаційних хвиль виявляли злиття чорних дір, чим підтверджували головне передбачення теорії гравітації Альберта Ейнштейна. Але є проблема — багато з цих чорних дір несподівано великі.

Міжнародна дослідницька група проаналізувала базу даних із понад 1000 вибухів наднових і виявила, що моделі розширення Всесвіту найкраще узгоджуються з даними, якщо ввести нову варіацію, що залежить від часу.

Група міжнародних вчених запропонувала простий і новий метод, щоб звести точність вимірювань постійної Хаббла до 2% за допомогою одного спостереження за парою нейтронних зірок, що зливаються.

До цього часу дослідники вважали, що темна енергія складає майже 70 відсотків Всесвіту, який постійно прискорюється, розширюється.

Визначення того, наскільки швидко Всесвіт розширюється, є ключовим для розуміння нашої космічної долі, але з більш точними даними виникла загадка: оцінки, засновані на вимірах у нашому локальному Всесвіті, не узгоджуються з екстраполяціями з епохи незабаром після Великого Вибуху 13,8 мільярдів років тому.