коричневий карлик

Міжнародна команда астрономів за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба виявила першу багату популяцію кандидатів у коричневі карлики за межами Чумацького Шляху в зоряному скупченні NGC 602.

Космічний телескоп "Джеймс Вебб" (JWST) виявив на ізольованому коричневому карлику інфрачервону емісію метану, що може свідчити про нагрівання атмосфери авроральними процесами.

У пошуках найменшого коричневого карлика астрономи за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба знайшли нового рекордсмена: об′єкт, маса якого лише в три-чотири рази перевищує масу Юпітера.

Команда астрономів виявила рідкісну пару коричневих карликів, яка має найширше розділення серед усіх бінарних систем коричневих карликів, знайдених на сьогодні.

Виявлено літій у найстарішому та холоднішому коричневому карлику з тих, в яких була підтверджена присутність цього цінного елемента. Субзоряний об’єкт, званий Reid 1B, зберігає в недоторканості найдавніше відоме родовище літію в нашій космічній околиці, ще відтоді, як була сформована бінарна система, до якої він належить.

Коричневі карлики -- не зовсім зорі та не зовсім планети, і нове дослідження показує, що їх у нашій галактиці може бути більше, ніж вважали вчені раніше.

Міжнародна група вчених дослідила п’ять астрономічних об’єктів, які могли б допомогти нам зрозуміти таємничу природу коричневих карликів.

Рухи розташованих неподалік зірок дають змогу виявити межу між червоними карликами та коричневими карликами.

Коричневі карлики -- космічний еквівалент підлітків. Вони занадто масивні, щоб бути планетами, і занадто малі, щоб підтримувати у своїх ядрах ядерний синтез, який живить зірки. Багато коричневих карликів є кочовиками. Вони не обертаються навколо зірок, а дрейфують серед них як самотники.

Виявлено стрічки та смуги на найближчому до Землі коричневому карлику — натяк на процеси, що збивають атмосферу коричневого карлика зсередини.