антиматерія

За допомогою рентгенівської обсерваторії Чандра астрономи отримали зображення пучка матерії та антиматерії довжиною 63 трильйони кілометрів. Промінь-рекордсмен виходить від пульсара — сколапсованої зірки, що швидко обертається та має сильне магнітне поле.

У рамках експерименту з надзвичайно точного вимірювання співвідношень заряд-маса протонів та антипротонів було виявлено, що в межах невизначеності експерименту матерія та антиматерія реагують на гравітацію однаково.

Радіоактивні молекули чутливі до незначних ядерних явищ і можуть допомогти фізикам дослідити порушення найважливіших симетрій природи.

Що, якщо частина антиматерії, яка, як вважалося зникла, переховується у вигляді антизірок? Вчені з Інституту досліджень у галузі астрофізики та планетології (IRAP - CNRS/CNES/UT3 Пол Сабатьє) використали космічний гамма-телескоп Фермі, щоб встановити найбільш стримуючі обмеження цієї гіпотези.

Результат відкриває двері для набагато точніших досліджень внутрішньої структури антиводню та його поведінки під впливом сили тяжіння.

В ЦЕРНі, за допомогою експерименту LHCb на Великому адронному коллайдері, вчені вивчали відмінності між частинками матерії-антиматерії, встановлюючи різницю в осциляціях B0S-мезона та анти-B0S-мезона.

Нещодавно виявлені пульсації простору-часу, які називаються гравітаційними хвилями, можливо містять докази підтвердження теорії того, що життя пережило Великий вибух завдяки фазовому переходу, який дозволив частинкам нейтрино перетасувати матерію та антиматерію.