Юпітер

Нові дослідження показують, що складні органічні молекули (COM), ключові хімічні попередники життя, могли бути включені в галілеєві супутники Юпітера під час їхнього формування.

Раннє зростання газового гіганта сформувало кільця, які створили примітивні метеорити та визначили архітектуру внутрішньої Сонячної системи.

Спостерігаючи за допомогою "Вебба" за регіоном над культовою Великою червоною плямою Юпітера, вчені виявили безліч раніше небачених особливостей. Регіон, який раніше вважався непримітним за своєю природою, містить різноманітні складні структури та активність.

За допомогою космічного телескопа "Джеймс Вебб" виявлено нову, раніше небачену особливість Юпітера - струменеву течію шириною понад 4 800 км, що розташована над екватором планети над її основними хмарними палубами.

Загальна кількість виявлених супутників найбільшої планети Сонячної системи доведена до 92.

На новому чіткому зображенні Юпітера, отриманому космічним телескопом Джеймса Вебба (JWST), проступають дивовижні деталі найбільшої планети Сонячної системи.

Оскільки Юпітер більший, у нього мають бути більші й дивовижніші кільця, ніж у Сатурна. Але нове дослідження показує, що масивні супутники Юпітера не дають цьому видінню освітлювати нічне небо.

Відомо, що аврори планети виробляють низькоенергетичне рентгенівське світло. Нове дослідження нарешті виявило більш високочастотні рентгенівські випромінювання та пояснює, чому вони уникли виявлення іншою місією 30 років тому.

Циклони на полюсах Юпітера мають подібність з океанськими вихорами на Землі, і в рух їх приводить волога конвекція, говориться у новому дослідженні.

Нові дані, отримані від зонда "Юнона", який обертається навколо Юпітера, дають повнішу картину того, як характерні та барвисті атмосферні особливості планети надають підказки про невидимі процеси під її хмарами.