Пошук позаземного життя

Астрономи виявили найбільш багатообіцяльні ознаки можливого існування біосигнатур за межами Сонячної системи, хоча й зберігають обережність.

Науковці за допомогою біоенергетичного моделювання розрахували, як багато енергії та поживних речовин може надходити до підземного водного океану Титану для підтримки мікроскопічного життя.

Вчені визначили новий багатонадійний спосіб виявлення життя на далеких планетах, орієнтуючись на світи, які зовсім не схожі на Землю, і гази, які рідко беруться до уваги при пошуку позаземного життя.

Нове дослідження припускає, що супутник Урана Міранда, який має радіус лише 235 кілометрів, може містити під своєю поверхнею водний океан.

Хоча фактичних доказів існування життя на Марсі ніколи не було знайдено, нове дослідження NASA припускає, що мікроби можуть знайти потенційний дім у талій воді під льодом на поверхні планети.

Дослідники з′ясували, що однією з причин, чому важко виявити розвинуті позаземні цивілізації, якщо вони існують, є те, що їхні енергетичні потреби можуть бути відносно скромними.

Нещодавні повідомлення ЗМІ про те, що космічний телескоп Джеймса Вебба (JWST) виявив ознаки життя на далекій планеті, цілком зрозуміло, викликали хвилювання. Нове дослідження ставить під сумнів цей висновок, але також описує, як телескоп може перевірити наявність газу, що виробляється життям.

При пошуку позаземних технологічно розвинутих цивілізацій астрофізики запропонували звертати увагу на критичний поріг атмосферного кисню, оскільки, на їхню думку, не можливо розвинути високі технології без достатнього джерела вогню.

Низький вміст вуглецю в атмосфері планет земного типу, що здатен виявити космічний телескоп Джеймса Вебба, може бути ознакою придатності для життя.

Життя вимагає повторення хімічних реакцій. Опис типів реакцій та умов, необхідних для їх самопідтримуваного повторення, так званого автокаталізу, може сфокусувати пошук життя на інших планетах.