Політика на росії - ст. 21

Міністр-оленяр, окрім збільшення чисельності армії, оголосив про створення армійського корпусу неподалік фінського кордону, що може свідчити про побоювання тривалої загрози із заходу.

Промова путіна, ймовірно, є частиною більш масштабних інформаційних зусиль зі вбудовування "спеціальної військової операції" в ширший російський національний міф про "Велику Вітчизняну війну" (Другу світову війну), щоб посилити російську підтримку затяжної війни та мобілізації.

Країна-агресор затіває кількарічні реформи армії, які, якщо пройдуть успішно, можуть змінити співвідношення сил у війні у 2024 році.

Відправлення на війну в Україну набраних до армії за призовом, як можливо сподіваються російські лідери, здасться менш тривожним для російського населення, ніж ще одна мобілізація.

кремль продовжує брехливо стверджувати, що Україна становить екзистенціальну загрозу для росії, щоб відхилити українські пропозиції щодо мирного саміту та зберегти початкові максималістські цілі путіна.

Піднесення герасимова й мінвійни над суровікіним, фаворитом пригожина й фракції силовиків, також, досить імовірно, було частково політичним рішенням, щоб підтвердити першість мінвійни рф у внутрішньоросійській боротьбі за владу.

Генерала суровікіна зняли з посади командувача "спецоперацією" в Україні. Командувати окупаційними військами буде валерій герасимов, суровікін у нього заступником.

Призначення лапіна на посаду начальника штабу, можливо, покликане служити противагою зростанню авторитета пригожина-кадирова.

Відомі російські мілблогери продовжували використовувати свої платформи для пропаганди викорінення української культурної та етнічної ідентичності.

Президент країни-агресора у телефонній розмові з президентом Туреччини заявив, що росія готова до серйозного діалогу при виконанні Україною російських територіальних вимог.