Політика на росії - ст. 14

Конфлікт між Міністерством “оборони” (мінвійни) росії та фінансистом “групи вагнера” євгеном пригожиним імовірно досяг своєї кульмінації на тлі Бахмутської битви.

Цілком імовірно, що кремль використовує у якості зброї договір СНО і побоювання ядерної ескалації в надії стримати підтримку України з боку Заходу.

Підписані білоруським диктатором документи з лідером Китаю можуть сприяти обходу російських санкцій шляхом спрямування китайської допомоги росії через білорусь.

Російська влада, схоже, посилює просування інформаційних операцій на тему “фальшивих прапорів” у спробі відволікти увагу від відсутності відчутних успіхів на полі бою та уповільнити надання західних танків та іншої допомоги напередодні очікуваних українських контрнаступів.

Російські офіційні особи просувають інформаційну операцію, яка неправдиво представляє війну росії в Україні як екзистенційну для подальшого існування російської федерації.

кремль не став коментувати першу річницю повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого, ймовірно, тому, що росія не досягла жодної із заявлених цілей і не домоглася значних територіальних успіхів з липня 2022 року.

Президент країни-агресора не назвав практичних заходів для виходу з глухого кута на полі бою, і водночас заявляє, що в росії все гаразд та йде за планом.

У зверненні президента росії владіміра путіна до федеральних зборів рф від 21 лютого не було сформульовано конкретних цілей або намірів щодо війни в Україні, натомість він посилив кілька давніх риторичних ліній у спробі дати йому більше простору й часу для затяжної війни.

Окупаційні війська з великими втратами продовжують вести наступ, разом з тим відчувають зростаючий політичний тиск перед річницею вторгнення.

Російська влада продовжує перебільшувати ступінь української загрози для прикордонних регіонів росії, намагаючись переконати громадськість в "екзистенціальній необхідності" війни в Україні.