Наука та техніка - ст. 16

Дослідники показали, що, маніпулюючи заплутаністю — властивістю квантової теорії, за якої частинки виявляються нерозривно пов′язаними одна з одною, — можливо змоделювати, що може статися, якщо людина зможе подорожувати назад у часі.

Міжнародна група вчених, проаналізувавши стародавні кільця дерев, знайдені у Французьких Альпах, виявила величезний сплеск рівня радіовуглецю майже 15 тисяч років тому, викликаний потужною сонячною бурею, найбільшою з коли-небудь зафіксованих.

На новому знімку, отриманому за допомогою космічного телескопа "Габбл", на передньому плані видно плями яскраво-рожевого кольору та темно-червоні розводи. NGC 5068 - спіральна галактика з перемичкою, що має тисячі зореутворювальних регіонів і велику кількість міжзоряного пилу.

Ті спостереження, які надихають на пошуки дев′ятої планети, натомість можуть бути свідченням дії у Сонячній системі модифікованого закону гравітації, спочатку розробленого для розуміння обертання галактик.

Міжнародна команда астрофізиків показала, що якщо темна матерія складається з частинок, відомих як аксіони, то вона могла б проявляти себе у вигляді ледь помітного додаткового світіння, яке виходить від зір, що пульсують.

Новознайдений Світний швидкий блакитний оптичний транзієнт (LFBOT) — дуже рідкісний і дивний спалах надзвичайно яскравого світла — лише посилив загадку того, що являють собою ці швидкоплинні події.

П′єр Агостіні, Ференц Крауш та Анн Л′Юільє продемонстрували спосіб створення надзвичайно коротких імпульсів світла, які можна використати для вимірювання швидких процесів, у яких електрони переміщуються або змінюють енергію.

Останніми роками астрономія переживає деяку кризу: хоча ми знаємо, що Всесвіт розширюється, і навіть приблизно знаємо, з якою швидкістю, два основні способи вимірювання цього розширення не збігаються. Астрофізики пропонують новий метод, який може допомогти вирішити цю суперечність.

Недавно виявлена наднова, зірка якої за рік до вибуху викинула до повної сонячної маси речовини, ставить під сумнів стандартну теорію зоряної еволюції. Нові спостереження дають астрономам можливість зрозуміти, що відбувається в останній рік перед смертю та вибухом зірки.

Використовуючи знімки, зроблені рентгенівською обсерваторією НАСА "Чандра" протягом 20 років, астрономи дізналися нові важливі подробиці про виверження Ети Кіля, яке спостерігалося із Землі у середині XIX століття.