Анатолій Колесник

Астрономи знайшли відповідь на давню загадку астрофізики: чому зараз темпи зростання надмасивних чорних дір настільки нижчі, ніж у минулому?

У рамках експерименту вдалося перевезти на невелику відстань пастку, наповнену антипротонами, що є значним першим кроком на шляху до доставляння антиматерії в інші європейські лабораторії.

Спостереження за формуванням двох планет в диску навколо молодої зорі під назвою WISPIT 2, а також унікальна структура диска, свідчать про те, що система може нагадувати молоду Сонячну систему.

Запропоновано метод виявлення гравітаційних хвиль за допомогою вимірювання змін у "спонтанному випромінюванні" фотонів атомами.

За щасливим збігом обставин космічний телескоп «Габбл» став свідком розпаду комети.

За допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST) виявлено новий тип планети за межами нашої Сонячної системи — планету, яка зберігає великі запаси сірки в глибинах безмежного океану магми.

Виявлено катастрофічне зіткнення двох планет навколо зорі, схожої на наше Сонце, і на відстані, що дорівнює відстані від Сонця до Землі.

Виявлено зіткнення двох надщільних зірок у крихітній галактиці, прихованій у величезному газовому потоці. Астрономи раніше ніколи не спостерігали подібного вибухового явища в такому середовищі — і це може допомогти розгадати дві невирішені космічні загадки.

Виявлено перші переконливі докази того, що перед злиттям чорна діра та нейтронна зоря оберталися по овальній траєкторії, а не по ідеальному колу, що ставить під сумнів давні припущення про те, як утворюються та еволюціонують такі космічні пари.

Космічний апарат DART змінив орбіту подвійної системи навколо Сонця, підтвердивши, що кінетичний імпактор може бути ефективним засобом захисту Землі від зіткнення з об′єктами, що наближаються до нашої планети.

Дослідження показує, що крихітні форми життя всередині уламків від астероїдних ударів, може потрапити на інші планети, включаючи Землю, — і вижити.

Космічний телескоп «Габбл» об′єднався з телескопом «Евклід» для створення нового зображення одного з візуально найскладніших залишків зорі, що вмирає: планетарної туманності «Котяче око», також відомої як NGC 6543.

За допомогою Атакамської великої міліметрової/субміліметрової решітки (ALMA) астрономи зробили дивовижне нове зображення центральної області Чумацького Шляху, розкривши складну мережу філаментів космічного газу з безпрецедентною детальністю.

Дві голови краще, ніж одна, як показують останні знімки від космічного телескопа Джеймса Вебба, які розкривають нові деталі таємничої, малодослідженої туманності навколо зорі, що вмирає.

Нові дослідження показують, що складні органічні молекули (COM), ключові хімічні попередники життя, могли бути включені в галілеєві супутники Юпітера під час їхнього формування.