На Марсі знайдено океани води. Але надто глибоко, щоб до них дістатися

Сейсмічні дані посадкового модуля НАСА "InSight" вказують на пористу породу, наповнену рідкою водою, розташовану дуже глибоко під поверхнею Марса.

Про відкриття розповідають в Каліфорнійському університеті в Берклі, передають OstanniPodii.com.

Використовуючи сейсмічну активність для зондування надр Марса, геофізики знайшли докази існування великого підповерхневого резервуара рідкої води, якої достатньо для наповнення океану по всій поверхні планети, глибиною від 1 до 2 кілометрів.

Хоча це гарна новина для тих, хто цікавиться долею води на Червоній планеті після того, як її океани зникли понад 3 мільярди років тому, цей резервуар не буде надто корисним для тих, хто намагатиметься використати його для підтримки майбутньої колонії на Марсі. Він розташований в крихітних тріщинах і порах у гірських породах посеред марсіанської кори, на глибині від 11,5 до 20 кілометрів під поверхнею. Навіть на Землі буріння на такій глибині було б складним завданням.

Однак ця знахідка вказує на ще одне перспективне місце для пошуку життя на Марсі, якщо, звісно, колись вдасться дістатися до резервуара. На цей момент це відкриття допомагає відповісти на питання про геологічну історію планети.

"Розуміння марсіанського водного циклу має вирішальне значення для розуміння еволюції клімату, поверхні та надр", - каже Вашан Райт, колишній постдокторант Берклі, а нині доцент Інституту океанографії Скріппса в Сан-Дієго. "Корисною відправною точкою є визначення того, де знаходиться вода та скільки її там є".

Райт разом з колегами Майклом Манга з Каліфорнійського університету в Берклі та Маттіасом Морцфельдом з Інституту океанографії Скріппса детально описали свій аналіз у статті, яка вийде цього тижня в журналі "Proceedings of the National Academy of Sciences".

Вчені застосували математичну модель фізики гірських порід, ідентичну моделям, які використовуються на Землі для картографування підземних водоносних горизонтів і нафтових родовищ, щоб дійти висновку, що сейсмічні дані апарату InSight найкраще пояснюються глибоким шаром тріщинуватої магматичної породи, насиченою рідкою водою.

"Встановлення наявності великого резервуара рідкої води відкриває певне вікно в те, яким був або міг бути клімат", - каже Манга, професор наук про Землю й планети з Берклі. "А вода необхідна для життя, яким ми його знаємо. Я не бачу причини, з якої [підземне водосховище] не є придатним для життя середовищем. Таке, безумовно, є дійсним на Землі -- глибокі-глибокі шахти утримують життя, дно океану утримує життя. Ми не знайшли жодних доказів життя на Марсі, але принаймні ми визначили місце, яке, в принципі, повинно бути здатне підтримувати життя".

Манга був постдокторським консультантом Райта. Морзфельд -- колишній докторант на математичному факультеті Каліфорнійського університету в Берклі, а зараз є доцентом геофізики в Океанографічному інституті Скріппса.

Манга зазначив, що багато доказів -- русла річок, дельти й озерні відкладення, а також змінені водою гірські породи -- підтверджують гіпотезу про те, що колись по поверхні планети протікала вода. Але цей вологий період закінчився понад 3 мільярди років тому, після того, як Марс втратив свою атмосферу. Планетологи із Землі відправили на планету багато зондів і посадкових апаратів, щоб з′ясувати, що сталося з цією водою (та вода, що замерзла в полярних крижаних шапках Марса, не може пояснити всього), а також коли це сталося, і чи існує на планеті життя, або існувало воно колись.

Нові знахідки вказують на те, що значна частина води не зникла в космос, а просочилася в кору.

Спусковий апарат InSight був відправлений НАСА на Марс у 2018 році для дослідження кори, мантії, ядра та атмосфери, і він записав безцінну інформацію про внутрішній простір планети до завершення місії у 2022 році.

"Місія значно перевершила мої очікування", - каже Манга. "Проаналізувавши всі сейсмічні дані, зібрані InSight, вони з′ясували товщину кори, глибину залягання ядра, склад ядра та навіть трохи дізналися про температуру всередині мантії".

InSight виявив на Марсі землетруси магнітудою до 5 балів, падіння метеоритів і гуркіт вулканічних областей -- все це спричинило сейсмічні хвилі, які дозволили геофізикам дослідити надра планети.

У раніше опублікованій роботі повідомлялося, що на глибині близько 5 кілометрів верхня кора не містить водяного льоду, як підозрювали Манга та інші дослідники. Це може означати, що за межами полярних регіонів мало доступних замерзлих підземних вод.

У новій роботі проаналізовано глибшу кору та зроблено висновок, що "наявні дані найкраще пояснюються водонасиченою середньою корою" під місцем розташування InSight. Якщо припустити, що кора подібна по всій планеті, стверджує команда, то в цій середній зоні кори повинно бути більше води, ніж "обсяги, які, як передбачається, заповнювали гіпотетичні стародавні марсіанські океани".

Роботу підтримали Канадський інститут перспективних досліджень, Національний науковий фонд і Управління військово-морських досліджень США.