На Енцеладі можливо існують океанські течії
Похований під 20 кілометрами льоду, підземний океан Енцелада — одного зі супутників Сатурна, — здається, збовтується течіями, подібними до течій на Землі. Теорія, яка ґрунтується на формі крижаної оболонки Енцелада, оскаржує сучасне мислення про те, що глобальний океан супутника є однорідним, крім певного вертикального змішування, обумовленого теплом його ядра.
Про це розповідають в Каліфорнійському технологічному інституті (Калтех).
Енцелад, крихітна заморожена кулька діаметром близько 500 кілометрів (приблизно 1/7 діаметра Місяця), є шостим за величиною супутником Сатурна. Незважаючи на свій невеликий розмір, Енцелад привернув увагу вчених у 2014 році, коли обліт космічного корабля "Кассіні" виявив докази наявності у нього великого підземного океану та сліди води від вивержень, схожих на гейзери, які виникають через тріщини в льоді на південному полюсі. Це одне з небагатьох місць у Сонячній системі з рідкою водою (іншим є супутник Юпітера Європа), що робить його об’єктом інтересу для астробіологів, які шукають ознаки життя.
Океан на Енцеладі майже повністю відрізняється від земного. Земний океан порівняно неглибокий (в середньому глибина 3,6 км), охоплює три чверті поверхні планети, вгорі тепліший від сонячних променів і холодніший в глибинах біля морського дна, і має течії, на які впливає вітер; тим часом у Енцелада, схоже що, океан охоплює глобус і повністю знаходиться під поверхнею, має глибину не менше 30 км і охолоджується вгорі біля крижаної оболонки, зігріваючись внизу теплом від ядра супутника.
Незважаючи на відмінності, аспірантка Калтех Ана Лобо (MS '17) припускає, що океани на Енцеладі мають течії, подібні до тих, що на Землі. Робота ґрунтується на вимірах Кассіні, а також дослідженнях Ендрю Томпсона, професора екологічних наук та техніки, який вивчав спосіб взаємодії льоду та води при змішуванні океану навколо Антарктиди.
Океани Енцелада і Землі мають одну важливу характеристику: вони солоні. І як показують висновки, опубліковані в Nature Geoscience 25 березня, коливання солоності можуть слугувати рушієм циркуляції океану на Енцеладі, як і в Південному океані Землі, який оточує Антарктиду.
Лобо та Томпсон співпрацювали над роботою зі Стівеном Венсом та Сайкіраном Таріменою з Лабораторії реактивного руху, якою Калтех керує для NASA.
Гравітаційні вимірювання та розрахунки тепла від Кассіні вже показали, що крижана оболонка на полюсах тонша, ніж на екваторі. За словами Томпсона, регіони тонкого льоду на полюсах, ймовірно, пов'язані з таненням, а області густого льоду на екваторі - із замерзанням. Це впливає на океанічні течії, тому що коли солона вода замерзає, вона вивільняє солі і робить навколишню воду тяжчою, змушуючи її тонути. У регіонах розплаву відбувається протилежне.
"Знання розподілу льоду дозволяє нам накладати обмеження на схеми циркуляції", - пояснює Лобо. Ідеалізована комп’ютерна модель, заснована на дослідженнях Томпсоном Антарктиди, передбачає, що області замерзання та танення, визначені структурою льоду, будуть пов’язані океанічними течіями. Це створило б циркуляцію від полюса до екватора, яка впливає на розподіл тепла та поживних речовин.
"Розуміння того, які регіони підповерхневого океану можуть бути найбільш гостинними для життя, як ми знаємо, одного разу може допомогти у спробах пошуку ознак життя", - говорить Томпсон.
Цікаво: Висунуто припущення, що світи з підземними океанами можуть бути більш сприятливими для життя, ніж світи з поверхневими океанами.
! Читайте ще цікаві новини про космос на сайті, або слідкуйте за ними на Facebook.