ЄСПЛ: Росія контролювала Крим до "референдуму"
Суд прийшов до висновку, що є достатні докази щодо того, що Росія здійснювала ефективний контроль над Кримом у період, спірний між сторонами, а саме з 27 лютого до 18 березня 2014 року.
Про це сказано у рішенні Європейського суду з прав людини від 14 січня 2021 року.
Загалом, цим рішенням ЄСПЛ дійшов висновку про часткову прийнятність українських скарг на порушення прав людини в окупованому Криму до розгляду їх по суті (прийнятними визнані більшість звинувачень України на адресу Росії).
Суд встановив, що фактичний контроль Росії за півостровом розпочався до так званого "референдуму", не пізніше 27 лютого 2014 року.
Зокрема, хоча кількість російських військ на півострові не перевищувала ліміт в 25 000 чоловік, встановлений в рамках двосторонної угоди, але це показує, що кількість російських військ майже подвоїлася у короткий проміжок часу - з приблизно 10 тисяч наприкінці січня до приблизно 20 тисяч у середині березня 2014 року. На думку Суду, в цей період посилення військової присутністі Росії в Криму було, принаймні, значущим.
Суд також зазначив, що російський уряд не оскаржив твердження про те, що розміщені в Криму російські війська перевершували українські війська в технічному, тактичному, військовому та якісному показниках.
Російський уряд не виправдовував такого збільшення російської військової присутності ніякими конкретними доказами того, що в той час існувала загроза для військ, дислокованих в Криму.
Крім того, збільшення чисельності військ відбувалося без згоди або співпраці з боку української сторони, про що свідчать дипломатичні комюніке проти їх розгортання та руху.
Більше того, всупереч аргументам російського уряду про те, що їх солдати, дислоковані в Криму на той час, були пасивними спостерігачами, український уряд надав дуже детальну, хронологічну та конкретну інформацію, а також достатньо доказів, що свідчать про активну участь російських військовослужбовців у іммобілізації українських сил, зазначили в ЄСПЛ.
В Суді вказали, що звіт українського уряду залишався послідовним протягом усього розгляду справи в Суді, забезпечуючи послідовну інформацію про спосіб, місце та час передбачуваних подій, які призвели до передачі влади новій місцевій владі, яка тоді організувала «референдум» щодо проголошення незалежності Криму та почала активні кроки щодо його інтеграції до Росії.
Нарешті, Суд приділив особливу увагу двом незаперечним заявам президента Путіна.
Перша була зроблена на зустрічі з керівниками силових структур у ніч з 22 на 23 лютого 2014 року, коли він сказав, що прийняв рішення «розпочати роботу з повернення Криму до складу Російської Федерації», тоді як у другій заяві, сказаній під час телевізійного інтерв’ю, даного 17 квітня 2014 року, він прямо визнав, що Росія "роззброїла військові частини української армії та правоохоронних органів" і, що "російські військовослужбовці підтримали сили самооборони Криму".
У своєму поданні до ЄСПЛ Україна наголошувала: "в ніч на 27 лютого легітимна цивільна влада в Криму була усунута силою і заміщена агентами РФ. Російські війська та парамілітарні організації перешкоджали українським військовим залишити їхнє розташування та не давали перекинути до Криму українських військових з материка. Головні пункти доступу до Криму по землі, по воді та повітрю були заблоковані російськими військовими та парамілітарними силами".
"Рішення ЄСПЛ – потужний юридичний удар по міфології, яка використовується РФ у гібридній війні. Крим – це історія збройної агресії та грубих порушень прав людини, а не «референдуму» та «мирного волевиявлення»", - зазначив міністр юстиції Денис Малюська.
OstanniPodii.com