Комета наближається до Сонця, аби надати планетарні підказки
Комета, яка провела перші 4,5 мільярда років свого існування в найвіддаленіших куточках сонячної системи, скоро обсмажиться Сонцем.
Комета ISON наблизиться до Сонця і, можливо, згорить від високої температури нашого денного світила чи розрушиться від його гравітаційних сил, що надасть безпрецедентну можливість вченим глянути на інгредієнти, які колись з’єдналися, аби утворювати планети.
Якщо комета і виживе після знайомства з Сонцем, хоч багато експертів, як доктор Кері М. Ліссе з Університету Джона Хопкінса, вважають що цього не буде, – вона зможе забезпечити яскравий та вражаючий додаток до нічного неба у грудні, на зворотному шляху від Сонця. Зараз її не дуже добре видно тому, що вона знаходиться занадто близько від Сонця.
В останні роки вчені виявили багато комет, які зачіпають Сонце, але ця – особлива. Названа на честь Міжнародної Наукової Оптичної Мережі в Росії, її виявили у вересні 2012 року. Вона, можливо, виникла у Хмарі Оорта – гіпотетичній області Сонячної системи, що є джерелом комет з довгим періодом обертання.
ISON, вірогідно була зміщена кілька мільйонів років тому гравітаційним поштовхом зірки, що проходила повз. Це направило комету в сторону центру Сонячної системи вперше і, найвірогідніше, востаннє.
Флот космічних апаратів НАСА, в тому числі телескоп Хаббла і Орбітальний розвідувальний апарат Марсу зробили знімки, як комета увійшла всередину Сонячної системи. «Конкретно ця комета має вкрай великий інтерес для нас», - сказав Джеймс Л. Гріін, директор планетології НАСА.
Оскільки ISON була помічена, поки була ще досить далеко, у астрономів було багато часу, аби спланувати спостереження за нею. За допомогою космічного телескопу НАСА Spitzer, який фотографує у інфрачервоному діапазоні, було виявлено велике скупчення двоокису вуглецю навколо ядра комети. «Це виглядає так, що двоокис вуглецю, а не оксид вуглецю, може бути дуже фундаментальною молекулою в ранній Сонячній системі», - сказав доктор Ліссе.
Також вчені при руйнуванні комети хочуть побачити, як вона розкладається на менші частки, аби потім уявити цей процес у зворотному напрямі - як формуються комети, і з них, можливо, планети.
OstanniPodii.com за матеріалами The New York Times