Знайдено рештки предка всіх тварин
Геологи виявили першого предка родового дерева, що містить найвідоміших зараз тварин, включаючи людей.
Крихітна, червоподібна істота, названа "Ikaria wariootia", - це сама рання білатерія, або організм з двома симетричними сторонами - передньою і задньою, та отворами на обох кінцях, з′єднаних травним каналом. Про відкриття розповідають в Каліфорнійському університеті Ріверсайду.
Найранніші багатоклітинні організми, такі як губки та килимки водоростей, мали різноманітну форму. Ця група, відома разом як "Ediacaran Biota", містить найдавніші копалини складних, багатоклітинних організмів. Однак, більшість із них не мають прямого відношення до тварин, що мешкають сьогодні, в тому числі істоти у формі листка лілії, відомі як Дикінсонії, яким не вистачає основних особливостей більшості тварин, таких як рот або травний канал.
Розвиток двосторонньої симетрії був критичним кроком в еволюції життя тварин, що надало можливість організмам цілеспрямовано рухатися і надало загальний, але вдалий способ організації свого тіла. Багато тварин, від хробаків до комах, динозаврів та людини влаштовані навколо цього самого базового двустороннього плану тіла.
Еволюційні біологи, які вивчають генетику сучасних тварин, передбачили, що найдавніший предок всіх білатерій був би простим і малим, з рудиментарними органами чуття. Збереження та ідентифікація скам’янілих залишків такої тварини вважалися важкими, якщо не неможливими.
Впродовж 15 років вчені погоджувалися, що скам’янілі нори, знайдені в 555-мільйонно-річних відкладеннях едіакаранового періоду в Нільпені, Південна Австралія, були зроблені білатеріями. Але не було жодної ознаки істоти, яка зробила ці нори, і вченим не залишалося нічого, окрім як робити припущення.
Недавній випускник докторантури Каліфорнійського університету Ріверсайду Скотт Еванс та професор геології Мері Дросер помітили мініатюрні овальні відбитки біля деяких з цих червоточин. При фінансуванні від гранту NASA на екзобіологію вони задіяли тривимірний лазерний сканер, який виявив правильну, послідовну форму циліндричного тіла з чітко вираженою головою та хвостом і слаборифленою мускулатурою. Тварина мала довжину від 2 до 7 міліметрів і близько 1-2,5 мм завширшки, з найбільшим розміром і формою як у рисового зерна - якраз потрібного розміру, щоб робити нори.
"Ми думали, що ці тварини повинні були існувати протягом цього інтервалу часу, але завжди розуміли, що їх буде важко розпізнати, -- каже Еванс. -- Після того, як ми зробили тривимірне сканування, ми зрозуміли, що зробили важливе відкриття."
Дослідники, серед яких Ієн Х′юз з Каліфорнійського університету Сан-Дієго та Джеймс Гелінг із музею Південної Австралії, пояснюють, що Ikaria wariootia була назавна так для віддання шани першим хранителям цієї землі. Назва роду походить від "Ikara", що означає "місце зустрічі" мовою Адняматанха. Це назва Адняматанха для угруповання гір, відомих нашою мовою як Фунт Вільпена. Назва виду походить від затоки Варіота, яка пролягає від хребтів Фліндерса до станції Нільпена.
"Нори Ікарії зустрічаються нижче, ніж будь-що інше. Це найдавніша отримана копалина з таким типом складності, -- каже Дросер. -- Дикінсонія та інші великі речі, ймовірно, були еволюційними тупиками. У нас також було багато дрібниць, які, як ми думали, можуть бути першими білатеріями, яких ми шукаємо."
Незважаючи на свою відносно просту форму, Ікарія була складною порівняно з іншими скам’янілостями цього періоду. У пошуках органічної речовини вона рила ходи в тонких шарах добре насиченого киснем піску, що свідчить про рудиментарні сенсорні здібності. Повнота та вигиби Ікарії представляють чітко виражені передній і задній кінці, що підтримуюють спрямований рух, виявлений у норах.
В норах також зберіглися поперечні, V-образні краї, що говорить про те, що Ікарія рухалася за рахунок скорочення м′язів по всьому тілу, як черв′як, відомий як перистальтична локомоція. Свідчення зміщення відкладень в норах та ознаки того, що організм живився похованою органічною речовиною, вказують, що Ікарія, ймовірно, мала рот, задній прохід та травний канал.
"Це те, що передбачали еволюційні біологи, -- каже Дросер. -- Дуже захопливо, що те, що ми знайшли, так чітко співпадає з їхнім передбаченням."