Найзахоплююче небесне видіння, яке ви ніколи не побачите: гігантська планета на нічному небі

Всупереч існуючій думці, гігантська планета на шаленій орбіті не виключає наявності землеподібної планети в тій же сонячній системі, або життя на цій планеті. Більш того, вид з тієї землеподібної планети, коли її гігантський сусід проходить повз, відрізнятиметься від всього, що можна побачити на нашому нічному небі із Землі.

Про це говориться в прес-релізі Університету Каліфорнії в Ріверсайді щодо нового дослідження, проведеного під керівництвом Стівена Кена, доцента планетарної астрофізики.

[На фото: симуляція яскравості HR 5183b на нічному небі у порівняні з Венерою – одним із найяскравіших об’єктів, видимих із Землі.]

Дослідження проводилися з планетами в планетарній системі під назвою HR 5183, яка знаходиться приблизно за 103 світлових років від нас, у сузір'ї Діви. Саме там на початку цього року була виявлена ексцентрична планета-гігант.

Зазвичай планети обертаються навколо своїх зірок по більш-менш круговій траєкторії. Астрономи вважають, що великі планети на стабільних кругових орбітах навколо нашого Сонця, як Юпітер, захищають нас від космічних об'єктів, які би в іншому випадку врізалися в Землю.

Іноді планети проходять занадто близько одна від одної і збивають одна одну з курсу. Це може призвести до виникнення планет з еліптичною або «ексцентричною» орбітою. Загальноприйнята мудрість говорить про те, що для своїх планетарних сусідів планета-гігант на ексцентричній орбіті подібна груші для зносу будівель і робить їх нестабільними, порушує погодні системи та зменшує чи усуває ймовірність існування на них життя.

Сумніваючись у цьому припущенні, Кейн разом з астрономом з Каліфорнійського технологічного інституту Сарою Блант випробували стійкість землеподібної планети у сонячній системі HR 5183. Їх роботи з моделювання задокументовані у нещодавно опублікованій статті в журналі Astronomical Journal.

Кейн і Блант обчислили гравітаційне тяжіння гігантської планети на аналозі Землі, коли вони обидві оберталися навколо своєї зірки. «В цих симуляціях планета-гігант часто мала катастрофічний вплив на близнюка Землі, в багатьох випадках повністю викидаючи його з сонячної системи», - сказав Кейн.

«Але в деяких частинах планетарної системи гравітаційний вплив планети-гіганта надзвичайно малий, щоби дозволити землеподібній планеті залишитися на стабільній орбіті», - зазначив він.

Команда виявила, що менша, земна планета має найкращі шанси залишатися стабільною в межах тієї області сонячної системи, яка називається жилою зоною, - це територія навколо зірки, яка є досить теплою, щоби допустити існування на планеті океанів з рідкої води.

Ці висновки не тільки збільшують кількість місць, де може існувати життя в описаній у цьому дослідженні сонячній системі, вони також збільшують кількість місць у Всесвіті, які потенційно можуть підтримувати життя, яким ми його знаємо.

Це також захоплюючий розвиток подій для людей, які просто люблять спостерігати за зірками. Для HR 5813b, ексцентричного гіганта в останньому дослідженні Кейн, потрібно майже 75 років для оберту навколо своєї зірки. Але мить, коли цей велетень нарешті пролетить повз свого меншого сусіда, стане захоплюючою подією у житті.

«Коли гігант буде знаходиться найближче до землеподібної планети, він буде у 15 разів яскравішим за Венеру - одного з найяскравіших об'єктів, видного неозброєним оком, - каже Кейн. - Це б домінувало у нічному небі.»

Фото: W. M. Keck Observatory/Adam Makarenko. Порівняння ексцентричної орбіти HR 5813b до більш круглих орбіт планет нашої Сонячної системи.

У подальшому, Кейн та його колеги продовжать вивчення таких планетних систем, як HR 5183. Зараз вони використовують дані із Супутника огляду транзитних екзопланет НАСА та обсерваторій Кека на Гаваях для відкриття нових планет та вивчення різноманітності умов, за яких потенційно жилі планети можуть існувати і процвітати.

Читайте ще цікаві новини про космос.