Радянська влада приховувала попередні аварії на Чорнобильській АЕС

Аварії на Чорнобильській атомній електростанції відбувалися і раніше, до найбільшої у 1986 році. Є й інші маловідомі факти, що приховувала радянська влада.

Про це свідчать документи, розархівовані Службою безпеки Україні.

Так, у 1982 році на 1 енергоблоці відбувся значний викид радіоактивних речовин. Але доповідь КДБ про це закінчується звичним «здійснено заходи для недопущення панічних та провокаційних чуток». У 1984 році аварійні ситуації були на 3 і 4 енергоблоках.

У 1983-му керівництво Москви отримало інформацію, що ЧАЕС є однією з найнебезпечніших атомних станцій в СРСР через відсутність засобів безпеки. У випадку аварії радіоактивність оцінювалась «в 60 разів вища, ніж під час вибухів атомних бомб в Хіросімі та Нагасакі».

Після аварії радянська влада шукала різні «теорії змови», але не визнавала реальності. Вже 27 квітня був готовий перелік «неблагонадійних» жителів Прип’яті, іноземних делегацій, які відвідували ЧАЕС, а також «сектантів, представників німецької національності та тих, хто листується за кордон». А згодом з’являються документи, що «націоналісти» хотіли отримати зразки зараженого ґрунту за допомогою «агентурної мережі у Києві», щоб дискредитувати радянське керівництво у світі.

8 липня 1986 року з’явилася директива, яка засекречувала всі деталі аварії на ЧАЕС: її причини, характер руйнувань, склад суміші, викинутої в повітря при вибуху, радіаційний стан, масштаби робіт з ліквідації, захворюваність та інші.

У жовтні 1987 року кореспондент французької газети Жан П’єр Водон намагався вивезти за кордон зразки ґрунту і води з Прип’яті. Проте в секретній доповіді КДБ звітував про успішну спецоперацію: взяті іноземцем зразки були підмінені на радіоактивно чисті.