Чому мозок змушує оптичну ілюзію рухатися?

Вчені дослідили відому оптичну ілюзію, щоб зрозуміти, як наш мозок обробляє реальність.

Дослідження, опубліковане в журналі JNeurosci, зосереджено навколо ілюзії руху Пінна-Брельстафа: серії товстих ліній, розташованих у концентричних колах зі зворотною штриховкою, які, як здається, обертаються, коли глядач рухає головою вперед і назад, повідомляє Newsweek.

Вчені перевірили, як частини мозку, які допомагають нам уловлювати сприйняття руху, поєднують в собі як реальну, так і ілюзорну візуальну інформацію, щоб створити враження, що зображення рухається. Це дозволило їм знайти місцезнаходження клітин, які, ймовірно, обробляють ілюзію подібно до рухомого об'єкта. І мавпи, ймовірно, також сприймають ілюзію таким чином.

Для дослідження було відібрано дев'ять осіб (сім чоловіків і дві жінки) віком від 22 до 30 років. Їм була представлена серія ілюзій руху Пінна-Брельстафа. Дві макаки-резуси, які були навчені виявляти різницю між версією ілюзії Пінна-Брельстафа, що не рухалася, і тою, що уявно рухалася, також прийняли участь у дослідженні.

У попередньому досліджені, за участю 42 людей, використовувалася магнітно-резонансна томографія, щоб ідентифікувати частину головного мозку, яка робить зображення таким, нібито воно обертається. Однак, можливості МРТ обмежені – вона не може виявити основні нейронні механізми. Цього разу, коли були долучені мавпи, тваринам у мозок вживили електроди, вказує ScienceAlert.

Вчені виявили, що нейрони медіальної верхньої скроневої області мають перерву в обробці близько 15 мілісекунд, що є критичним для захвату візуального руху, яка допомогла оживити нерухоме зображення.

Доктор Ян Макс Андоліна з Інституту неврології Китайської академії наук повідомив виданню Newsweek: «Навігація крізь світ вимагає, щоб наш мозок міг обчислювати напрямок, у якому ми рухаємося; це є критичним для повсякденного життя. Для цього інформація про рух повинна бути об'єднана з кожної точки простору навколо нас і ефективно оброблена. Але як це відбувається, не дуже зрозуміло. Наше дослідження використовувало відому ілюзію, щоб вивчити, як ця інформація поєднується мозком. Ілюзія Пінна акуратно вносить локальні упередження, і, на відміну від інших ілюзій, ними можна добре управляти».

Він продовжив: «Тепер ми можемо сказати, що мавпи не тільки сприймають ілюзії, як і ми, але з аналогічною суб'єктивною величиною. Як примати (люди і макаки), у нас повно несвідомих упереджень, а візуальні ілюзії є особливо інтуїтивним прикладом цього. Ми показали у найдрібніших подробицях, як це відбувається в ланцюгах і клітинах, з яких побудований наш мозок, як відбувається цей процес».

У майбутньому дослідники сподіваються точно визначити ту частину мозку, що виробляє остаточне сприйняття, сказала Андоліна.

Але, швидше за все, цього не буде в найближчому майбутньому, зазначив він: «За нинішніх технологій ми ще не можемо розгадати цю кінцеву таємницю, оскільки вона вимагає моніторингу нейронної активності по всьому мозку з дуже високою просторовою і часовою точністю».

OstanniPodii.com