Свідчення колишніх заручників про збройну агресію РФ проти України

Свідчення українських військових та цивільних, які були в полоні на території ОРДЛО, про участь у війні на Донбасі кадрових російських військових, громадян РФ.

Служба безпеки України оприлюднила свідчення українських військовослужбовців та цивільних, які знаходилися у заручниках російських терористичних угруповань на території ОРДЛО, про збройну агресію Російської Федерації проти України. (Також СБУ оприлюднила свідчення колишніх заручників щодо нелюдських умов утримання в катівнях терористів).

1. Олексій А. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 120 діб) «…Я потрапив в полон під час відходу військ з Іловайська. Бійці нашого батальйону отримали наказ виходити з «зеленим коридором». Під сіл. Красносільське по нас відкрили вогонь «Гради», танки, важка артилерія ЗС РФ. Під шквальним вогнем і з великими втратами ми прорвалися в село і там дізналися від місцевих жителів, що воно зайняте кадровими військовослужбовцями РФ. Між російськими військовими і нашими бійцями був бій, де ми знищили 17-18 російських солдатів (є відео в Youtube). Але росіяни підтягли додаткові війська - десантників і танки. Ми змушені були здатися. Під час мого полону солдати РФ не приховували, що вони кадрові російські військові - вказували, з якого саме російського міста і до якої військової частини РФ належать. У тому числі хвалилися, що за перебування в Україні отримують потрійний оклад (60 - 70 тис. Рублів для танкістів і десантників). Під Іловайськ були тисячі російських військ…».

2. Антон А. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 43 доби) «…Мені відомі випадки знущання над українськими військовополоненими з боку окремих громадян РФ, наприклад на ім’я Валерій з прізвиськом «Маніяк»….».

3. Іван Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 84 доби) «…Наша група у складі 3-х бійців (Я, Чепеленко Олег та Стоцький Микола) були взяті у полон після бою з групою противника з числа кадрових військовослужбовців РФ (явний російський акцент, руді бороди, російські прапорці на тактичних рюкзаках)….».

4. Віталій Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 70 діб) «…Почався обстріл наших позицій (під Іловайськом) з 00.00 год. до 03.00 год. з установок «Град» та «Ураган». Приблизно о 12.30 на нас видвинулася колонна військової техніки (до 60 БТР) та 700 бійців без розпізнавальних знаків. Як потім з’ясувалося, це були кадрові підрозділи РФ - розвідувальний батальйон Псковської дивізії ВДВ. Командир цього підрозділу запропонував нам здатися, або він надасть наказ знищити нас. Після полонення нас вивезли на територію РФ під м. Таганрог, а через 2 дні привезли до м. Сніжне Донецької області…».

5. Максим Д. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 43 доби) «…Разом з іншими бійцями батальйону «Донбас» був захоплений у полон військовослужбовцями РФ, які передали нас бойовикам ДНР…».

6. Андрій Д. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 119 діб) «…Серед бойовиків «ЛНР», які захопили мене разом з 5-ма військовослужбовцями ЗСУ, були громадяни РФ (чіткий російський акцент, а також самі бойовики говорили, що частина з них є росіянами)…».

7. Станіслав Н. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 43 доби) «…Знущалися над полоненими як бойовики з числа місцевих мешканців Донецької і Луганської областей, так і громадяни РФ….».

8. Роман Ч. (журналіст українських ЗМІ, у полоні перебував 117 діб) «…Мене та моїх колег затримав бойовик на прозвисько «Бешений», який хвалився, що він особисто вбив багато «укропів». Також він заявляв, що раніше воював на території Чечні, і сам є росіянином і працівником ГРУ ГШ РФ. Як потім я дізнався, він живе в Росії в районі Єсентуків-Мінеральних вод. У полоні мене утримували у м. Ровеньки Луганської області на базі т.зв. батальйону Св. Георгія («ЛНР»). Я часто бачив там козаків «Всевеликого війська Донського» (РФ), бійців з нашивками ЗС РФ, а також з нашивками «Південна Осетія» з російським «триколором». Хочу зазначити, що до розташування цього підрозділу бойовиків постійно прибувала зброя вантажними машинами, полонених постійно примушували її розвантажувати (нові автомати, набої, міни, снаряди та ракети). Ніхто з бойовиків не приховував, що зброя з РФ. Також, я був свідком, як бойовики масово «віджимали» автомобілі та інше майно місцевих жителів, після чого переправляли до РФ. Мене допитували професійні російські військові, які цього не приховували. На допитах били по шиї та ребрах. Перед обміном мене перевезли до готелю «Доміно» (м. Луганськ), де я пробув близько місяця. У готелі були тільки росіяни (20-30 осіб), це було щось на зразок спецгрупи. У вікно я бачив, як вони тренуються, відпрацьовують тактику бою, захоплення об’єктів. Також, приїздили з РФ інші військові з нерядовими званнями (це було видно по їх розмовах). Вони говорили про те, що «дорогу домой на самолете до Москвы должна оплатить «контора»….».

9. Іван Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 21 добу) «…У полон я був взятий російськими військовими - вихідцями з Кавказу. Серед бойовиків я зустрічав громадян РФ, я впевнений, це було зрозуміло по їх поводженню та акценту…».

10. Володимир Г. (волонтер, у полоні перебував 61 добу) «…У тортурах приймали участь і громадяни РФ. Наприклад, мене допитував Міша на прізвисько «П’ятий». Він сам повідомив, що є кадровим співробітником російських спецслужб та постійно мешкає у м. Москва, хизувався, що на відміну від України РФ забезпечує його у повному обсязі, у тому числі у випадку його загибелі на сході України його родина буде повністю під захистом держави…».

11. Віталій Ж. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 102 доби) «…У допитах та тортурах приймали участь росіяни, яких видавав акцент. Особливо жорстокими були російські військові чеченської національності…».

12. Леонід Д. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 40 діб) «…У полоні я зустрічав російських громадян (військовослужбовці- контрактники ЗС РФ). Вони не тільки самі представлялися так, але й носили російську форму з прапорами РФ на шевронах. Любили здійснювати постріли з автоматичної зброї у яму з полоненими, стріляли біля ніг. Також, під час перебування у полоні мене допитували представники спецслужб РФ, які пропонували конфіденційне співробітництво на користь російських спецслужб…».

13. Віктор К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 138 діб) «…У полон потрапив під час обстрілу механізованої колони ЗСУ біля с. Староласпа Донецької області. Отримавши поранення, був взятий у полон військовослужбовцями Псковської дивізії ВДВ ЗС РФ. Крім того, мене допитували у полоні представники ФСБ РФ, зокрема особа з позивним «Київ»…».

14. Олександр Л. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 25 діб) «…Мене неодноразово допитували представники саме спецслужб РФ: перший раз відразу після потрапляння у полон (у лікарні, я був поранений) у м. Сніжне Донецької області, а другий - за добу до мого обміну…».

15. Сергій М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 50 діб) «…У тортурах над полоненими приймали безпосередню участь громадяни РФ…».

16. Дмитро Р. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 67 діб) «…Громадяни РФ приймали безпосередню участь у катуваннях. Можу про це судити з їхнього акценту, російської військової форми, спецапаратури. Крім того, мені зустрічалися буряти з РФ у складі НЗФ «ЛНР»…».

17. Василь С. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 136 діб) «…Під час перебування у полоні мене декілька разів допитували особи, які, за словами самих бойовиків, були слідчими спецслужб РФ…».

18. Віталій Т. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 39 діб) «…Тортури над полоненими були звичайною практикою, особливо з боку представників російської військової розвідки. Били з використанням спеціальних військових засобів - спеціальні гумові рукавички, які не лишають ззовні слідів від побоїв. Вони не приховували своє громадянство, навіть самі вихвалялися цим, а на формі носили російські військові шеврони. Крім того, в їх діях відчувалася спеціальна підготовка, розмовляли вони з російським акцентом…».

19. Руслан Ш. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 11 діб) «…У полон був захоплений після бою російськими військовослужбовцями, був вивезений спочатку з України до РФ, а потім – до м. Сніжного Донецької області…».

20. Сергій В. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 40 діб) «…У бою, де я потрапив у полон, брали участь російські військовослужбовці з добре підготовленою військовою технікою, дисципліною, вмілим володінням зброєю. Вони зверталися за військовими званнями, відрізнялися відданням чітких наказів. Форма була без розпізнавальних знаків, обличчя закривали марлеві пов’язки…».

21. Олександр Д. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 51 добу) «…У бою, де я потрапив у полон, брали участь російські військовослужбовці Псковської повітрянодесантної дивізії РФ…».

22. Володимир М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 51 добу) «…Був захоплений у полон після бою російськими військовослужбовцями Псковської дивізії ВДВ РФ (2 роти, 2 танки, 2 бронетранспортери, 1 БМП та міномети)…».

23. Богдан О. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 36 діб) «…Було чути по голосу та інтонації деяких бойовиків чисту російську мову. Був керівник охоронців з позивним «017» у військовій формі з російськими знаками розрізнення…».

24. Сергій У. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 51 добу) «…Був захоплений після бою у полон російськими військовими - бурятами. Після потрапляння у полон був вивезений до РФ, згодом до м. Сніжне Донецької області. Керував бойовиками-охоронцями громадянин РФ з позивним «017»...».

25. Анатолій Ю. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 5 діб) «…У полон потрапив під м. Дебальцеве, захопили нас «донські козаки» з РФ (що знайшло своє відображення на шевронах і шапках). Командир козаків сказав, що «так як при нашому захопленні ніхто не загинув через його людей, він нас передасть далі в повному складі»…».

26. Андрій В. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 5 діб) «…У полон мене захопили військовослужбовці РФ на українській прикордонній заставі, згодом був перевезений у табір на територію РФ…».

27. Валерій М. (волонтер, у полоні перебував 101 добу) «…Бойовики, які захопили нас у полон, спілкувалися виключно російською мовою з рязанським та московським діалектом. Крім того, там були кавказці. Росіяни та кавказці не приховували свого громадянства, при цьому поводились дуже зверхньо, почуваючись «господарями». Біля м. Ровеньки нас тримали на базі бойовиків т.зв. батальйону Георгія Победоносця» (30% – росіяни)…».

28. Олексій Г. (військовослужбовець ДПСУ, у полоні перебував 79 діб) «…Під час свого утримання у полоні неодноразово бачив військовослужбовців регулярних збройних сил РФ, які не приховували своєї належності до іншої держави, навіть на військовій формі носили російські знаки та хизувалися військовими квитками військовослужбовців ЗС РФ…».

Новини за подібною темою:

		В ISW проаналізували просування російських військ в районі Курахового
		ISW: війська рф використовують захоплення Вугледара для подальшого просування
		Російські окупанти розстріляли цивільних в Селидовому

29. Сергій Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 120 діб) «…Наш підрозділ під час виконання бойового завдання потрапив у засідку, яку влаштували кадрові військовослужбовці РФ (у полоні ми спілкувалися з ними, вони обіцяли переправити у буферну зону, але передали усіх полонених бойовикам «ЛНР»)…».

30-31. Андрій Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 115 діб) та Дмитро М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 129 діб) «…У полон ми були захоплені після кількох фактично цілодобових бойових дій під час оборони блокпосту (приблизно 3 км від м. Горлівка). Наш підрозділ успішно відбивав атаки терористів, доки вони не застосували танки, що стріляли фактично прямою наводкою (як потім з’ясувалося, ці танки належали збройним силам РФ, на них були російські прапорці). Блокпост був захоплений кадровими військовослужбовцями РФ, найманцями-чеченцями та місцевими сепаратистами. Вже після того, як нас полонили, деяким з моїх бойових товаришів чеченські найманці спеціально прострілили ноги нижче колін. Є показовим, що нашу групу полонених бойовики розвели по декілька осіб у різні сторони для «подарунків» своїм командирам. Ми потрапили у полон до терористичного угруповання т.зв. інтернаціональної бригади «П’ятнашка». Слід зазначити, що під час допитів нас та наших товаришів неодноразово знімали представники російських ЗМІ «Лайф Ньюз» та «Росія-1»…».

32. Богдан Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 3 доби) «…У полон я потрапив, коли у складі свого підрозділу обороняв позиції у районі «Хреста» (м. Дебальцеве). У тому бою нас захопили російські військові та козаки «Всевеликого війська Донського»…».

33. Тетяна Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебувала 31 добу) «…На військову службу я вступила добровільно, була призначена санінструктором. У полон потрапила біля сел. Велика Гора Луганської області під час організації обміну між ЗСУ та бойовиками «ЛНР» поранених і вбитих. Обмін організовувався з огляду на те, що серед українських полонених було багато поранених, я добровільно погодилася виступити як парламентер від нашого підрозділу (вимога бойовиків, що перемовини вони будуть вести тільки з жінками). Разом зі мною слідував чоловік (капелан). Однак, після нашого виходу до блокпосту терористів, ми були захоплені у полон військовослужбовцями РФ кавказької національності, які звинуватили нас у розвідці їхніх позицій. Як потім з’ясувалося, наших полонених бійців, яких бойовики пропонували обміняти, вже розстріляли…».

34. Андрій Д. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 56 діб) «…У катуванні над полоненими брали участь і громадяни РФ. Так до нас у підвал заходили три бойовики з РФ, які називали себе «братнім народом» та зазначали, що вони приїхали «звільняти Донбас від бандер». Але їх «братська любов» не заважала катувати і знущатися над українськими полоненими. Під час полону з нами зустрічалися російські журналісти та представники іноземних ЗМІ (Грем Філіпс), бойовики спеціально інструктували нас до цих репортажів…».

35. Олександр К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 39 діб) «…У полоні я неодноразово бачив російських військовослужбовців ЗС РФ, які не ховали своєї належності до лав держави-агресора. Крім цього мне особисто допитував російський офіцер (виразний російський акцент, військова виправка, військова форма РФ)…».

36. Максим К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 92 доби) «…У допитах брали участь представники спецслужб РФ, які всіляко схиляли перейти на бік терористів ДНР. Також особисто бачив бойовиків з числа вихідців з Кавказу, ці громадяни РФ постійно погрожували розправою холодною зброєю («відріжемо голову»)…».

37. Ігор Т. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 8 діб) «…У 20-х числа липня наш підрозділ був направлений до українсько- російського кордону (район сел. Станиця Луганська та м. Щастя) для прикриття колони прикордонників. Прибувши на місце біля 22-00, вже о першій годині ночі наступного дня ми потрапили під масований чотирьох годинний обстріл з території РФ з мінометів, а потім почався наступ «кадировців». Я потрапив у полон, отримавши тяжке осколкове поранення. Я був свідком жорстоко поводження з полоненими з боку російських військовослужбовців - чеченських бойовиків РФ, факти яких у мене викликають жах…».

38-39. Андрій, Ольга та Віктор Х. (цивільні, у полоні перебували 10 діб) «…Вночі до нас в будинок увірвалися вісім озброєних людей, нас всіх (батька, матір і сина), поклали обличчям в підлогу і почали проводити обшук. Забрали документи, побутову техніку, гроші, речі, які мали яку-небудь цінність. Після обшуку повантажили в машину і відвезли в підвал. Як потім з'ясувалося, ці озброєні люди були співробітниками спецслужб РФ…».

40. Анатолій Р. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 18 діб) «…У наш тил заїхало багато військових та бронетехніки (33 танки). Спочатку ми вважали їх нашим підкріпленням, але несподівано отримали повідомлення, що таких танків на озброєнні ЗС України немає. Почався обстріл з «Градів» та мінометів з території РФ, а згодом ці танки та військові (регулярні ЗС РФ) штурмом взяли наші позиції. Усіх українських полонених через територію РФ, через м. Ростов-на-Дону, вивезли у «ДНР». Російські військові навіть не приховували своєї належності, казали, що прийшли на допомогу своїм співгромадянам в Україні. Відразу після бою та потрапляння у полон ми просили похоронити тіла загиблих побратимів, але російські військові відмовили нам. Наказали згрузити тіла загиблих у вантажні машини, щоб просто підірвати їх разом…».

41. Віталій Ф. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 19 діб) «…Ми зайняли висоту поблизу м. Іловайськ, де після жорстокого бою наш військовий підрозділ розбили кадрові військовослужбовці ЗС РФ. Я пам’ятаю, як заїхали російські війська. Ти, хто вижив у тому бою, ховалися у селі Дзеркальне, але росіяни поодинці захопили нас у полон. Перші три дні нас тримали у полі, російські офіцери проводили допити полонених. Розпитували не тільки військову інформацію, але збирали дані про наші родини. Пропонували прийняти російське громадянство. Росіяни забрали у полонених усе: телефони, гроші, документи, особисті речі, навіть обручки...Часто зв’язуюсь з хлопцями, з якими разом був у полоні. Наше основне почуття – люди в Україні не уявляють, що у районі проведення АТО йде справжня війна, війна з російським агресором…».

42. Сергій Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 19 діб) «…У полон мене захопили під час відступу нашого військового підрозділу з Луганського аеропорту (у районі н.п. Весела Тарасівка). Полонили нас російські найманці – вихідці з Кавказу, а саме з Чечні та Дагестану. Вони навіть не приховували, що є громадянами РФ, потім самі розказували, що приїхали допомогти братському народові. При захваті у полон нас жорстоко побили. Били нас і потім постійно по всіх ділянках тіла…».

43. Любомир Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 219 діб) «…Били нас постійно, іноді знущання тривали по 10 годин. Декілька разів імітували розстріл полонених, катували прасками. Мене неодноразово жорстоко били тільки за те, що на моїх сторінках у соціальних мережах були патріотичні картинки. Особливо «старалися» у катуваннях бойовики «Оплоту» та буряти зі складу військових підрозділів РФ…».

44. Юрій Д. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 119 діб) «…У полон був захоплений разом з іншими бійцями ЗС України та добровольчого батальйону «Донбас» під час відступу з м. Іловайськ. Ми потрапили у засідку, протягом доби вели бій, але після оточення здалися. У полон нас взяли десантники Псковської дивізії ВДВ ЗС РФ. Я особисто бачив військові квитки військовослужбовців цього російського підрозділу. Через добу росіяни передали нас бойовикам «ДНР», полонених кинули у підвал колишнього УСБУ в Донецькій області…».

45. Василь П. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 20 діб) «…У полон я потрапив поблизу с. Дзеркальне Донецької області, де наш батальйон потрапив у засідку, яку влаштували військовослужбовці ЗС РФ. Це були кадрові військові підрозділи з Росії (десантники). Мене вразило те, що відразу після нашого полонення росіяни стали мародерствувати – відібрали в нас особисті речі, годинники, гроші, телефони…».

46. Олександр Ю. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 67 діб) «…Під час перебування у полоні я неодноразово бачив терористів кавказької зовнішності, які хизувалися, що вони «з великої Росії». Ці особи постійно здійснювали психологічний тиск на полонених, приймали участь у катуваннях…».

47. Василь А. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 6 діб) «…Наш підрозділ потрапив у засідку, мій БТР підбили, у наслідок чого з 14 осіб загинули 4-ро, решта була захоплена у полон. Нас відвезли до м. Алчевськ, де вистроїли на дорозі (стояли на колінах). Згодом приїхав лідер терористів Захарченко, який всіляко знущався над нами, нецензурно лаявся та під загрозою розстрілу наказав полоненим розповісти викривлену інформацію стосовно України в інтерв’ю для журналісти «Life News» (чекали поруч). При цьому кожному полоненому роздали заздалегідь заготовлені тексти…».

48. Сергій Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 12 діб) «…Мій військовий підрозділ потрапив у засідку, яка була влаштована підрозділом збройних сил РФ біля с. Чумаки Донецької області (до 10 танків Т-72, до тридцяти БМП-2 та близько 500 військовослужбовців ЗС РФ)…».

49. Роман Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 5 діб) «…У полон нас захопили російські козаки з «Війська Донського», утримували у «військовій комендатурі» у м. Луганську. Протягом усього полону на мене здійснювали фізичний та психологічний тиск. Так, під час допиту завели в кімнату, де були озброєні росіяни. Один з них дістав пістолет, приставив до мого коліна та пригрозив прострілити його у разі, якщо я відмовлюся відповідати на їх запитання. Лякали, що з полоненими «укропами» ніхто «гратися не буде», відразу розстріляють...».

50. Ігор Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 5 діб) «…У полон потрапив під час оборони м. Дебальцеве, захопили нас російські військовослужбовці (висновок мною зроблено по їх форменому одягу, виправці, стилю розмови та специфічному діалекту)…».

51. Олег І. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 19 діб) «…У полон був захоплений біля н.п. Дзеркальне Донецької області. Мій підрозділ потрапив під ворожий артилерійський обстріл (обстріл вівся з важкої артилерії зі сторони РФ). Нас оточили регулярні російські війська, після бою (значні бойові втрати та відсутність боєприпасів) нас захопили. Росіяни забрали у полонених усі цінні речі та через два дні передали нас бойовикам «ДНР», у ці дні нас тримали у полі без води та їжі…».

52. Андрій М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 22 доби) «…У полон мене захопили при виході українських військ з м. Іловайська. Наш підрозділ потрапив під обстріл російських військ, під час евакуації поранених мене затримали російські військовослужбовці та бойовики «ДНР». Катування почалися з перших хвилин полону: усіх затриманих, у т.ч. поранених українських бійців, жорстоко побили, наносячи удари руками, ногами, зброєю. Поранених били по ранах, завдаючи їм нестерпного білю. Росіяни та бойовики ДНР відкрито мародерствували, забираючи у полонених гроші, одяг, цінні речі, у т.ч. натільні хрестики та обручки. Нас відвезли у підвал на базу терористів в сел. Старобешеве, де катування продовжувалися. Побої були системні, здійснювали постійний психологічний тиск…».

53. Євген Ю. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 18 діб) «…У полон потрапив під м. Іловайськ. Наш батальйон був оточений збройними силами РФ. Після тривалих мінометних обстрілів російські десантники та танки ЗС РФ вийшли на наші позиції та полонили залишки батальйону (60 осіб). У росіян було багато важкої бронетехніки та піхоти. Через три дні російські військовослужбовці вивезли нас через територію РФ до м. Сніжне, де передали бойовикам «ДНР»…».

54. Руслан Т. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 112 діб) «…У полон мене та моїх товаришів захопили військовослужбовці ЗС РФ. Наш підрозділ прикривав м. Іловайськ, оскільки на той момент почався його штурм російськими військами. Бої тривали декілька днів, потім нас оточили. У нас було багато поранених, росіяни знали та скористалися цим. Їх офіцер з позивним «Ліса» запропонував здатися, давши слово офіцера, що пораненим буде надана невідкладна медична допомога, а всіх українських бійців відразу вивезуть до буферної зони та передадуть ЗС України. Але це був обман. Росіяни (які навіть не ховали своєї належності до ЗС РФ, носили російську форму) розділили полонених українських військовослужбовців за підрозділами, і всіх бійців добровольчих батальйонів відразу передали бойовикам т.зв. ДНР…».

55. Віталій Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 68 діб) «…Після взяття у полон, бойовики «Оплоту» вивезли мене до м. Горлівка. Під час конвоювання по місту до мене підійшли декілька осіб монголоїдної зовнішності у військовій формі ЗС РФ (як потім пояснили самі бойовики, це були «буряти»), які відразу стали бити мене по обличчю прикладами автоматів. Показово, що при цьому «буряти» запитували:»зачем я пришел на их землю». Під час полону я бачив (у м. Вуглегірськ та Горлівка) багато кадрових військовослужбовців ЗС РФ (російське військове обмундирування, зброя, акцент – все це свідчило про їх належність до держави-агресора)…».

56-65. Олександр Б., Олександр Д., Максим К., Ігор В., Микола К., Олександр Л., Роман М., Андрій Б., Олексій Г., Олег К. (військовослужбовці Національної гвардії України, у полоні перебували 5 діб) «…Наш підрозділ потрапив в оточення поблизу с. Войкове Амвросіївського району Донецької області та був полонений кадровими військовослужбовцями ЗС РФ. Нас обшукали (забрали особисті речі, гроші, телефони, бронежилети, шоломи) та вивезли на автотранспорті на території Росії, де розмістили у полі біля табору російських військ. Допити проводили офіцери ЗС РФ, які застосовували як побиття, так і психологічний тиск - пропонували отримати статус біженця та у подальшому громадянство РФ. Росіяни застосовували фізичне насильство. Так, на наші зауваження щодо умов тримання у полоні, російські військовослужбовці виводили вночі полонених у полі та здійснювали побиття. Били особи чеченської національності, у тому числі за те, що полонені розмовляли українською мовою…».

66-67. Юрій Н. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 182 доби) та Віктор О. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 22 доби) «…У полон ми потрапили під час проведення розвідки, захопили нас бійці ЗС РФ (російська військова форма, амуніція, як з’ясувалося, це був зведений підрозділ з дагестанців, аджарців, командир з позивним «Кізляр», бойове злагодження перед висуванням на Україну проходили десь в Ростовській області). Під час перших днів полону росіяни утримували нас (6 українських бійців) у лісі в кайданах, прив’язаних до дерева. Змусили копати для них укріплення, залякували розстріляти. Згодом через територію РФ перевезли до м. Сніжне Донецької області та передали місцевим бойовикам НЗФ «ДНР»…».

68. Леонід Ч. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 5 діб) «…Наш підрозділ вирушив у напрямку блокпосту (Амвросіївський район Донецької області), але він вже був захоплений військовослужбовцями РФ (озброєними бійцями у російській військовій формі з шевронами повітрянодесантних військ ЗС РФ). Після взяття у полон нас вивезли на територію РФ до їх військового польового табору. Усіх полонених роздягали та уважно оглядали щодо наявності проукраїнських татуювань та слідів від снайперської гвинтівки (шукали українських снайперів). Після цього нас допитали офіцери ЗС РФ та співробітники ФСБ, цікавилися розташуванням українських бойових позицій, участю в бойових діях, укомплектованістю технікою та особовим складом. Під час допитів росіяни пропонували залишитися у Росії, лякали, що після повернення до України усіх колишніх полонених «кинуть за грати»…».

OstanniPodii.com

• Ситуація на сході України
• Новини АТО на сході України
• Російські військові в Україні
• російські військові