СБУ оприлюднила свідчення про умови утримання заручників на території ОРДЛО

Свідчення українських громадян-заручників щодо фактів катувань та знущань над ними з боку представників незаконних терористичних угруповань, а інколи й безпосередньо військовими РФ.

Служба безпеки України оприлюднила деякі свідчення про катування українських громадян на території ОРДЛО (окуповані райони Донецької та Луганської областей), що свідчить про порушення міжнародних конвенцій з прав людини, повідомили в прес-центрі СБУ.

Свідчення перед відео-камерою:

Ще свідчення:

1. Олексій А. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 120 діб) «…У перший день полону ночували в полі, особливо погано було пораненим. Було дуже холодно, а медична допомога не надавалася. Тому за одну ніч померло четверо наших поранених, їх можна було врятувати. Надалі утримувалися в підвалі колишнього управління СБУ в Донецькій області…».

2. Антон А. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 43 доби) «…Тримали нас в якомусь гаражі, дах приміщення протікав, спали на підлозі на старих матрацах. Годували 1-2 рази на добу. Були відсутні елементарні санітарні умови…».

3. Іван Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 84 доби) «…У підвалі я був 17 діб. Я нікого не бачив, оскільки в мене завжди були зав’язані очі. Потім мене відвезли до комендатури бойовиків у м. Луганськ, що розташовувалась у приміщенні колишнього тераріуму. Я весь час був в одиночній камері без вікон і вентиляції. Годували раз на день, перший душ я прийняв через півтора місяці після потрапляння у полон…».

4. Віталій Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 70 діб) «…У м. Сніжне нас тримали у колишньому ізоляторі тимчасового утримання МВС та боксах для автомобілів (близько 200 осіб). Годували нас 1 раз в день - 2 ложки каші та кусок хліба. Ніякої медичної допомоги нам фактично не надавали, в рідких випадках лиш таблетки елементарні (від простуди). Санітарні умови були жахливі…».

5. Максим Д. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 43 доби) «…У полоні я утримувався у м. Перевальськ Луганської області у підсобному приміщенні казино «Торнадо». Дах приміщення протікав, спали ми на підлозі, в якості туалету в приміщенні стояла каністра об’ємом 10 літрів…».

6. Андрій Д. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 119 діб) «…У полоні нас тримали у підвалі приміщення колишнього Донецького СБУ. Спали на нарах по 4-5 чоловік, інші - на бетонній підлозі. Годували 1-2 рази на добу: 40-50 гр. хлібу та пару ложок каші. Медичної допомоги не надавалося, лиш «зеленка» та йод, що видали нашим медикам з числа полонених для первинної допомоги пораненим. Санітарні умови - туалет на 110 полонених, один кран з холодною водою…».

7. Станіслав Н. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 43 доби) «…Після потрапляння у полон нас тримали у сараї, спали на підлозі, харчувалися 1 раз на день, медичної допомоги фактично не надавалося - тільки «зеленка» або йод після побоїв. Санітарних умов не було ніяких, в туалет ходили у «баклажку» з під води…».

8. Іван Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 21 добу) «…За час перебування у полоні (майже 2 роки) я змінив декілька місць утримання. Спочатку - підвал колишнього УСБУ в Донецькій області, потім також підвал т.зв. розвідуправління ДНР (будівля раніше належала Р.Ахметову), згодом перевезли до підвалу в т.зв. штаб республіканської гвардії ДНР, далі - підвал якоїсь організації, представники якої також називали себе розвідниками. Після цього я потрапив у підвал т.зв. особливого відділу МДБ ДНР, який базувався в приміщенні Донецького телецентру. Це було жахіття. Санітарні умови майже всюди були відсутні, бойовики постійно знущалися, деякий час я взагалі перебував у підвалах без одягу з кайданами на руках та мішком на голові…».

9. Віктор В. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 49 діб) «…У полоні я перебував у підвалі будівлі колишнього УСБУ в Донецькій області. Харчування було як знущання - на 200 українських полонених давали піввідра каші та буханку хліба. Медична допомога надавалася лиш тяжко пораненим полоненим, які перебували не в лікарні, а разом з нами. В приміщенні підвалу будь-яких прибирань чи дезінфекції не здійснювалося, була повна антисанітарія…».

10. Володимир Г. (волонтер, у полоні перебував 61 добу) «…Умови тримання були нелюдські. Деякий час мене утримували у вольєрі для собак, потім у підвалі. Медичної допомоги не надавалося, тільки після допитів з тортурами викликали медичну сестру (втрачав свідомість)…».

11. Сергій Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 120 діб) «…У полоні утримувався у підвалі у м. Донецьк. Усього разом зі мною перебувало 108 осіб на площі 100 м2 . Ніяких санітарних умов для утримання у підвалі такої кількості людей не було. Навіть природні потреби справляли у підвалі. Харчували дуже погано 1 раз на 2 доби, при чому у кашу щоразу бойовики додавали дизпаливо. Медична допомога фактично не надавалася…».

12. Леонід Д. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 40 діб) «…Перші дні нас тримали в ямі 2 на 2 метри десь біля с. Маринівка Донецької області (9 осіб). Потім перевезли до тюремної камери в колишньому райвідділі МВС у м. Сніжне Донецької області, а згодом - до колишнього архіву УСБУ в м. Донецькі. Умови були вкрай важкими, медичної допомоги не було. Як приклад, коли під час мого тримання в ямі бойовики з числа громадян РФ чеченської національності розбили мені око, його зашивав в польових умовах підручними засобами мій товариш-військовополонений. Санітарні умови утримання протягом усього періоду полону були жахливими, природні потреби справляли у місці утримання…».

13. Віталій Ж. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 102 доби) «…Увесь час мого перебування у полоні я утримувався у підвальному приміщенні колишньої будівлі УСБУ в Донецькій області. Умови полону були жахливі. Спали на бетонній підлозі на картонках…».

14. Олександр К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 8 діб) «…Спочатку мне тримали в приміщенні адмінбудівлі військового комісаріату в м. Сніжне Донецької області у клітці для собак, потім - у камері у будівлі міліції у м. Донецьк. Умови були вкрай важкими, постійно чинився психологічний тиск та здійснювалося побиття…».

15. Олег К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 123 доби) «…У полоні я утримувався спочатку в підвалі колишнього УСБУ в Донецькій області, а через деякий час мене перевезли до підвалу Донецького заводу ізоляційних матеріалів. Харчування було незадовільне (1 раз на день). Санітарні умови жодним чином не відповідали загальному поняттю нормальних людських умов утримання. За медичною допомогою я не звертався, адже подібні звернення викликали негативне ставлення з боку бойовиків (побиття полонених). Мене особисто не тільки били, але і знущалися…».

16. Микола К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 18 діб) «…У полоні мене тримали у залізній клітці (вольєрі) 2 на 2 метри разом з ще 16 полоненими…».

17. Сергій К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 5 діб) «…У полон я потрапив під час виходу українських військ з м. Дебальцеве, у полоні знаходився 6 діб. Утримувався я та ще понад 30 осіб у нежитловому приміщенні зоопарку в м. Луганськ розміром 4 на 6 метрів. Перші три дні харчувалися виключно сухарями, потім давали кашу 1 раз на добу. Медична допомога надавалася лиш тяжко пораненим (перев’язки), але їх залишали з іншими полоненими…».

18. Олег М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 18 діб) «…Тримали мене разом з іншими військовополоненими у підвалі колишньої школи міліції у м. Донецьк. Санітарні умови були жахливими - їжа з протухлих продуктів, ніякої медичної допомоги, туалет та вода були взагалі відсутні..».

19. Сергій М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 50 діб) «…Я утримувався у різних місця (підвал, камера в ізоляторі тимчасового тримання, яма), але всюди санітарні умови були у ганебному стані (як щодо харчування, так і санітарної гігієни), вірніше їх не було взагалі…».

20. Олександр М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 18 діб) «…Утримувався я у підвалі колишньої академії МВС в м. Донецьку. Мій полон був фактично виживанням у нелюдських умовах…».

21. Дмитро Р. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 67 діб) «…У полоні я утримувався в приміщенні ізолятору Краснодонського райвідділу міліції, а згодом був перевезений на територію однієї з військових частин у м. Луганськ, де мене тримали у приміщенні колишньої душевої. Умови полону були тяжкі, голод, антисанітарія та нелюдське поводження...».

22. Дмитро С. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 31 добу) «…У полоні мене тримали у залізній клітці на території колишнього військомату у м. Сніжне Донецької області. Клітка мала розмір 2 на 3 метри, а одночасно там знаходилось 13 військовополонених. Харчування надавалося 1-2 рази на день - кофейна чашка каші та кусок хліба, спали по черзі на полу…».

23. Василь С. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 136 діб) «…В полоні мене тримали у приміщенні колишнього Донецького управління СБУ. Умови були вкрай жахливими, постійно не вистачало кисню у приміщеннях, вологість та грибок. Кормили в основному кашею та водою, полонені часто втрачали свідомість через голод…».

24. Віталій Т. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 39 діб) «…У полоні мене тримали у залізній клітці на території колишнього військомату у м. Сніжне Донецької області. Клітка мала розмір 2 на 3 метри, а одночасно там знаходилось 60 військовополонених. Потім перевезли до приміщення архіву колишнього УСБУ в Донецькій області. Харчувалися жахливо (зіпсовані продукти), у наслідок чого полонені отримували харчове отруєння, давали мінімальні порції черствого хлібу та води. Санітарні умови фактично були відсутні, давали пластмасові пляшки для дрібних природних потреб, у разі великої потреби - виводили на вулицю, де відразу били бойовики, які щойно вернулися з бойових дій та викидали на нас свою злість. Медична допомога не надавалася взагалі…».

25. Руслан В. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 11 діб) «…У м. Сніжне полонених розмістили в ізоляторі тимчасового утримання (камера максимум 7 м2 разом ще з 6 полоненими). Годували 1 раз на день – каша та вода (інколи це відбувалося без ложок). Лікування здійснювалося нашим полоненим доктором…».

26. Анатолій В. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 21 добу) «…Перші три дні полону нас тримали у відкритому полі, харчувалися ми кавунами з рядом розташованої баштану. Потім полонених перевезли в м Сніжне Донецької області, де містилися в автомобільних боксах колишнього ГО МВС (по 100 чоловік в боксі). Нари ми змайстрували самі з підручного матеріалу. Полон був суцільний чередою жаху…».

27. Сергій В. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 40 діб) «…Спочатку тримали в ізоляторі тимчасового утримання при Сніжинському РВ МВС, а потім перевели у бокси на подвір’я. Санітарні умови тримання – вкрай важкі. Спали на бетонному полі, потім – на піддонах. Харчування дуже погане – 1–2 рази на добу – суха каша, несвіжий хліб та брудна вода. Майже кожного дня нас примусово виводили в місто на працю (прибирання вулиць, сміттєвих баків, перепоховання загиблих та іншу важку роботу). Потім мене перевезли до будівлі колишнього УСБУ в Донецькій області, де тримали близько 200 полонених. Тримали у приміщенні колишнього архіву, жили на металевих полицях…».

28. Олександр Д. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 51 добу) «…В полоні утримувався спочатку в одиночній камері в м. Сніжне Донецької області. Харчування надавалося 2 рази на день – каша, картопля, 1 кусок хліба. Згодом перевезли в м. Донецьк, де утримувався у колишньому приміщенні архіву УСБУ в Донецькій області. Санітарні умови були відсутні, в приміщенні утримувалося від 50 до 150 осіб. Оскільки був поранений, майже 2 тижня пролежав на підлозі без жодної медичної допомоги…».

29. Володимир М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 51 добу) «…Після потрапляння у полон нас вивезли до м. Сніжне Донецької області (в приміщенні ізолятору тимчасового утримання десь 40–50 полонених в одній камері). Харчування було тільки ввечері (кусок хліба та три ложки картоплі). Коли перевели в м. Донецьк, тримали у приміщенні архіву колишнього УСБУ в Донецькій області. Медична допомога надавалася лише тяжко пораненим лікарями з числа самих полонених. Санітарні умови були відсутні…».

30. Сергій У. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 51 добу) «…Спали на піддонах на підлозі в автомобільних боксах, санітарних умов взагалі ніяких не було, їли один раз в день - каша (готували самі з крупи), хліб і вода. Щодня змушували працювати з 7 ранку і до настання ночі - прибирання вулиць, розчищення завалів, викопування «200»-их…».

31. Валерій П. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 4 доби) «…Тримали нас як скотину у колишній кімнаті для зберігання зброї у казармі школи МВС, харчування надавалося 1 раз на день, санітарні умови були відсутні…».

32. Олександр Я. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 152 доби) «…Після потрапляння у полон утримувався у м. Сніжне Донецької області у колишньому міському відділі поліції, потім як офіцер був переведений до адміністративної будівлі колишнього УСБУ в Донецькій області (приміщення архіву). Годували двічі на день (з серпня по грудень 2014 року – шматок хліба та кружка каші, потім – буханка хліба на добу та каша). Воду набирали під час виводу в туалет. Медична допомога була сама примітивна (таблетка від ОРВ)…».

33. Андрій А. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 8 діб) «…У полоні 7 діб тримали у кімнаті для зберігання зброї, підвалі, там була антисанітарія. Поранених не лікували, лише проводили перев’язки. Годували з розрахунку один військовий котелок на дві особи, умов для спання не було…».

34. Сергій Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 36 діб) «…У полон потрапив, коли як волонтер вивозив поранених батальйону «Донбас» після обстрілу позицій російськими військовими. У перші дні знаходився у комірці на заводі, спали на бетонній підлозі, в туалет не виводили (були банка та пакет для справлення нужди). Потім перевезли до колишнього УСБУ в Донецькій області (підвал). Там знаходилися 101 полонений тільки з батальйону «Донбас», але були й інші. Загалом було 24 спальних місця, тому багато хто спав на підлозі, хтось сидячи на стільцях, ніяких матраців та ковдр не було. Всю військову одежу у полонених забрали, взамін отримали речі охоронців – якесь лахміття. Годували 2 рази на день – каша з січеної крупи та буханка хліба на 10 осіб…».

35. Сергій Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 19 діб) «…У полоні мені видалили поранено глазне яблуко, але майже відразу після операції мене перемістили у підвал, а потім у кімнату для зберігання зброї на базі батальйону «Восток». Харчувалися водою (2 л. на двох осіб), котелок каші на 7 осіб. Медична допомога не надавалася. Санітарні умови були у жахливому стані…».

36. Іван Ж. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 26 діб) «…Умови тримання були жахливими та не відповідали санітарним нормам. Утримували у підвалах будівлі колишньої СБУ, де був нестерпний запах каналізації. Лікарі бойовиків не хотіли оглядати полонених, адже були налаштовані радикально-проросійські...».

37. Валерій М. (волонтер, у полоні перебував 101 добу) «…У полон потрапив під час організації звільнення українських полонених в ЛНР (приймав участь як служитель Святотроїцького собору УПЦ КП) разом з 3-мя представниками українських ЗМІ – Іваненко Анна (м. Київ), Зоценко Назар (м. Київ), Черемський Назар (м. Харків). Фактично бойовики ЛНР під виглядом організації обміну обманом заманили на підконтрольну територію та захопили у полон. При цьому, все робили для того, щоб про наш полон ніхто не дізнався (нас нікому не показували, нас ніде не реєстрували). У полоні перебував у різних підвалах, де було волого та дуже холодно, спали на земляній або бетонній підлозі. Санітарні умови – відсутні (пуста пляшка для «малих потреб»)…».

38. Олександр О. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 37 діб) «…У полоні утримували спочатку у підвалі приватного будинку, потім – у фонтані приватного кафе-бару. Під час полону бойовики примусово залучали мене до будівництва їх бойових позицій. До мене застосовувалися заходи психологічного тиску та здійснювалися побої…».

39. Олександр М. (військовослужбовець, у полоні перебував 292 доби) «…Я потрапив у полон під час оборони терміналу Донецького аеропорту. Тримали у полоні в підвалі (тир колишнього УСБУ в Донецькій області). Умови були вкрай погані: відсутні місця особистої гігієни, погане харчування (зіпсована каша 1 раз на добу), не було місць відпочинку (спали на бетонній підлозі на ганчірках). Я неодноразово звертався до бойовиків з проханням надати медичну допомогу (хворим та пораненим полоненим), але її ніхто не надавав…».

40. Сергій Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 120 діб) «…Тримали українських військових, які потрапили у полон разом зі мною (понад 100 осіб) у м. Іловайську, в якомусь підвалі. Ми били живими рабами, яких змушували відновлювати дома та прибирати сміття у м. Іловайську. Тримали у підвалі без жодних санітарних умов. Спали на бетонній підлозі, годували 1 раз на день супом, в якій спеціально додавали бензин, їсти це було неможливо. Деяких просто морили голодом…».

41. Руслан Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 24 доби) «…Умови полону були тяжкими. Харчувалися ми нерегулярно, в основному залишками їжі бойовиків. Часто нас взагалі не годували. Полонених змушували перейти на бік ДНР…».

42. Дмитро К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 98 діб) «…Полонених тримали у підвалі, харчування практично не було, медична допомога не надавалася, у тому числі пораненим українським військовим, санітарні умови були жахливі…».

43. Олександр К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 39 діб) «…Я був взятий у полон після потрапляння нашої автоколони у засідку. Мою машину підбили з РПГ, вибуховою хвилею мене викинуло з автомобілю, я отримав контузію та поранення у спину і ногу. Не зважаючи на поранення та мій тяжкий стан, бойовики кинули мене до погребу приватного будинку без жодної медичної допомоги, попередньо роздягнувши та зв’язав руки. Після декількох днів тортур перевезли до підвалу колишнього управління СБУ в м. Донецьк. Умови утримання були вкрай тяжкими, спали по-черзі на залізних полицях у сирому приміщенні, годували раз на день стаканом ячної крупи і шматком хліба без столових приборів, воду для пиття набирали в туалеті. Допомога, яку збирали для полонених українські волонтери, до нас зовсім не доходила. Все забирали бойовики ДНР, які хизувалися, що Україна їх годує…».

44. Максим К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 92 доби) «…У полон я потрапив разом з ще 6-ма бійцями нашої танкової бригади. Перші дні нас утримували в підвальному приміщенні колишнього Донецького управління СБУ, а потім перевезли до м. Торез на базу спецпідрозділу МВС «Титан». Умови полону були жахливі. Ранені залишились без медичної допомоги, харчувалися відходами від їжі бойовиків ДНР. Відвідування полоненими туалету залежало від настрою охоронців- сепаратистів, душу ми не приймали взагалі. Всюди були антисанітарні умови, грязь та сморід..».

45. Андрій П. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 8 діб) «…У полон потрапив під час виходу нашого підрозділу на допомогу українським бійцям у Луганському аеропорту (попали у засідку). Був тяжко поранений, але відразу бойовики ЛНР кинули мене у камеру, де знаходилося ще 6 полонених. Відношення до нас було дуже поганим: полонених постійно принижували, застосовували нецензурну лайку, називали «фашистами». Погрожували вбити (щоб «не возитися») та відмовлялися годувати (мовляли, «харчі у нас є тільки для себе»). Ніяка медична допомога пораненим (перев’язки або лікування) не надавалися. У наслідок полону у мене значно погіршився стан здоров’я (проблеми з тиском, дуже болить голова, нав’язливі спогади про ті жахливі події). Моя дружина каже, що я повернувся з полону зовсім іншою людиною…».

46. Олександр Т. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 33 доби) «…Я потрапив у полон разом з 5 бійцями свого підрозділу після бою з терористами (попали у засідку та оточення). Відразу після полонення нас почали бити, мордувати та залякувати. Утримувався я у підвалах у м. Краснодон Луганської області (будинок Пенсійного фонду та місцевий відділ міліції). Спали на цементній підлозі, підкладаючи під себе картонні ящики. Умови утримання були жахливі. Коли нас виводили на допит, зустрічні бойовики «ЛНР» всіляко знущалися, били та загрожували («вас вб’ємо, а потім дійдемо до Києва та вб’ємо ваших рідних»)».

47. Анатолій Р. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 18 діб) «…Перші дні нас тримали у чистому полі, а потім перевезли через російську територію у м. Сніжне, розмістили у гаражі (боксі) для автомобілів. По 30 полонених у боксі. Спали просто на бетонній підлозі, годували водою. Туалету не було, тому природні потреби справляли у гаражі…».

48. Віталій Ф. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 19 діб) «…Умови тримання були суворими, тримали нас у залізних боксах для автомобілів (т.зв. тюрма «МВД ДНР» у м. Сніжне). Було дуже тісно, спали на землі, деякому доводилося лежати у воді. Годували дуже поганою їжею, лише двічі на день…».

49. Любомир Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 219 діб) «…У полон я потрапив під час захисту нового терміналу Донецького аеропорту. Умови полону були нелюдські, тримали у приміщенні архіву колишнього Донецького УСБУ. Було багато поранених, які потребували допомоги. Ліки привозили волонтери, але до нас вони не потрапляли. Туалетом для полонених були п’яти літрові фляги з-під води. Полонених, у тому числі і поранених, залучали до найбруднішої роботи на території колишнього управління. Також знімали електричну проводку в приміщеннях та виносили сейфи, все це бойовики здавали на металолом…».

50. Юрій Д. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 119 діб) «…У полоні українських бійців утримували у сирому вонючому підвалі без освітлення та свіжого повітря. Декілька днів взагалі не годували, потім харчування видавали 1 раз на день. Ліжок (двох’ярусні нари) на всіх полонених не вистачало, тому ми спали по черзі – у три зміни. Жодних засобів гігієни (усі особисті речі відібрали російські військові під час нашого полонення) нам не видавалося, на понад 100 полонених був лише 1 туалет та один кран з холодною водою. Наші поранені бійці протягом перших двох тижнів полону залишалися без допомоги, потім видали лише бинти, зеленку, анальгін (допомогу надавали медики з числа полонених)…».

51. Богдан К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 119 діб) «…Одного разу, орієнтовно у жовтні 2014 року, нас відвідували якісь представники ОБСЄ (2 особи, одна з яких була російськомовна жінка, 23–28 років). Останні ознайомилися з умовами утримання, але з полоненими не спілкувалися. Бойовик-садист на призвістко «Адреналін» розповідав їм, як бойовики турбуються про полонених: триразове харчування, систематичні прогулянки, видання полоненим навіть вітамінів. У реальності нас часто не годували або 1 раз на день давали кружку супу, де було домішано дизельне пальне. Спали у підвалі на бетонній підлозі, жодна медична допомога не надавалася. Все це супроводжувалося систематичними катуваннями…».

52. Володимир К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 53 доби) «…У полоні мене та моїх товаришів тримали в антисанітарних умовах із застосуванням тортур (катували паяльними лампами, систематично били, знущалися). Участь у цьому приймали як місцеві бойовики, так і кадрові військовослужбовці РФ та найманці з Росії, які прибули воювати на Донбас «для заробітку»…».

53. Андрій Ф. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 43 доби) «…У полоні бойовики тримали нас у залізному вагончику на території колишньої митниці в м. Луганськ, жодна медична допомога, у т.ч. пораненим полоненим, не надавалася. Систематично били та знущалися, попередньо надівши мішок на голову полоненим. Був свідком, як у наслідок тортур у одного з полонених зупинилося серце. Сам я отримав чисельні забої та струс мозку…».

54-56. Андрій, Ольга та Віктор Х. (цивільні, у полоні перебували 10 діб) «…У полоні нашу сім'ю тримали в підвалі в приміщенні військкомату м. Алчевська. Перші дні взагалі не годували, потім видавався хліб (1 буханець) та 1 кг перловки на 20 ув'язнених (готували їжу самі). На прогулянку жодного разу не виводили (нам заявили, що ми "політичні в'язні"), елементарні санітарні умови були відсутні. Чоловіки і жінки містилися разом…».

57. Василь А. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 6 діб) «…Наш підрозділ потрапив у засідку, мій БТР підбили, у наслідок чого з 14 осіб загинули 4-ро, решта була захоплена у полон. Нас відвезли до м. Алчевськ, де вистроїли на дорозі (стояли на колінах). Згодом приїхав лідер терористів Захарченко, який всіляко знущався над нами, нецензурно лаявся та під загрозою розстрілу наказав полоненим розповісти викривлену інформацію стосовно України в інтерв’ю для журналісти «Life News» (чекали поруч). При цьому кожному полоненому роздали заздалегідь заготовлені тексти…».

58. Сергій Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 12 діб) «…У полоні нас (41 українського військовослужбовця) утримували у підвалі на базі НЗФ «Оплот» у м. Донецьку. Приміщення було десь 15 м, що унеможливлювало наше нормальне існування, не було ні одного ліжка. Якщо 10 осіб присідало на підлогу, решта полонених мусіли стояти, потім відповідно мінялися між собою. Спали по черзі на бетонній підлозі, було дуже холодно. Речей, які б давали змогу зігрітись уночі, не було та нам їх не надавали. Природні потреби справляли у пластикові банки, які розміщалися поруч з нами. Годували з розрахунку 200 грам каші на полоненого та 10 літрів води на всіх на 1 день. Медичної допомоги не надавали, не зважаючи на чисельні прохання».

___

Як розповів під час брифінгу голова СБУ Василь Грицак, на сьогодні знайдено та звільнено 3082 особи. З них цивільних – 1484; військослужбовців, правоохоронців та бійців добробатів – 1598.

«На території ОРДЛО залишається ще 111 заручників (з них 9 на території Росії), зниклих безвісти – 499», - повідомив Голова СБУ. Він додав, що дані про українських заручників, яких утримують бойовики Донбасу, передано до офісу канцлера Німеччини Ангели Меркель і президента Франції Франсуа Олланда.

OstanniPodii.com

• Ситуація на сході України