Хаббл показав хамелеона, що утворює зірки

Це зображення від космічного телескопа Хаббл показує один з трьох сегментів, які охоплюють область зореутворення шириною 65 світлових років під назвою Комплекс хмар Хамелеона.

Сегмент на цьому складеному зображенні Хаббла називається Хмара Хамелеона I (Cha I). На ньому показані пило-темні хмари, в яких формуються зорі, сліпучі відбивні туманності, освітлені яскраво-блакитними молодими зірками, а також променисті вузли, які називаються об’єктами Гербіга-Аро.

Об’єкти Гербіга-Аро – це яскраві згустки та дуги міжзоряного газу, вражені та заряджені енергією струменів, що викидаються з молодих "протозірок" у процесі їх формування.

Біло-помаранчева хмара внизу зображення містить одну з таких протозірок у центрі. Її блискучі білі струмені гарячого газу вузькими потоками викидаються з полюсів протозірки, створюючи об’єкт Гербіга-Аро HH 909A.

Новини за подібною темою:

		"Вебб" виявив, що чорні діри швидко зупиняють зореутворення у масивних галактиках
		Вебб зондує галактику з екстремальним спалахом зореутворення
		"Габбл" показав галактику під тиском

Хрестоподібні шипи навколо яскравих зір на зображенні виникають, коли світлові хвилі від дуже яскравого точкового джерела (наприклад, зірки) огинають хрестоподібні розпірки Хаббла, які підтримують вторинне дзеркало телескопа. Коли світлові хвилі проходять ці розпірки, вони зливаються з іншого боку, створюючи яскравий, шипоподібний ефект зоряного спалаху, який ми бачимо.

Хаббл вивчав Cha I в рамках пошуку надзвичайно тьмяних коричневих карликів малої маси. Ці "невдалі зорі" знаходяться за розміром десь між великою планетою та маленькою зіркою (від 10 до 90 разів більше за масу Юпітера) та не мають достатньої маси, щоб запалити та підтримувати ядерний синтез у своїх ядрах. Під час пошуку Хаббл виявив шість нових кандидатів у коричневі карлики малої маси, які мають допомогти астрономам краще зрозуміти ці об’єкти.

Це композитне 315-мільйоннопіксельне зображення складається з 23 спостережень, зроблених Вдосконаленою камерою для оглядів. Проміжки між цими спостереженнями були заповнені 20 зображеннями від Широкополої планетарної камери 2. Усі прогалини, що залишилися, були заповнені наземними даними з VISTA VIRCAM Європейської південної обсерваторії. Повну версію цього зображення у високій роздільній здатності можна завантажити на сторінці сайту NASA.

! Читайте ще цікаві новини про космос на сайті, або слідкуйте за ними на Facebook.

• Зореутворення в галактиках