Опубліковано перше фото чорної діри

Було вперше отримано зображення чорної діри та її тіні – історична подія, яка стала можливою за допомогою міжнародної мережі телескопів EHT.

Про це повідомляють в НАСА.

Чорна діра – надзвичайно щільний об'єкт, від якого не може вирватися світло. Все, що потрапляє в «горизонт подій» чорної діри – її точку неповернення – буде поглинуте через незбагненно потужну гравітацію чорної діри, щоби ніколи не з’явиться знову. З-за природи чорної діри, її неможливо побачити, проте гарячий диск матеріалу, який оточує її, яскраво світиться. На яскравому тлі, як наприклад, на цьому яскравому диску, чорна діра ніби відкидає тінь.

Новини за подібною темою:

		Деякі надмасивні чорні діри є тихими ненажерами
		"Вебб" виявив, що чорні діри швидко зупиняють зореутворення у масивних галактиках
		У нашій галактиці знайдено наймасивнішу чорну діру зоряної маси

Приголомшливе нове зображення показує тінь надмасивної чорної діри в центрі Мессьє 87 (M87) – еліптичної галактики за приблизно 55 мільйонів світлових років від Землі. Ця чорна діра має масу в 6,5 мільярдів більшу маси Сонця. Щоби захопити її тінь, знадобилася участь восьми наземних радіотелескопів по всьому світу, які працювали разом, ніби є одним телескопом розміром з нашу планету. Проект має назву Телескоп горизонту подій (Event Horizon Telescope, EHT).

«Це дивовижне досягнення команди EHT», - зазначив Пол Герц, директор відділу астрофізики в штаб-квартирі НАСА у Вашингтоні. «Роками ми думали, що нам доведеться побудувати дуже великий космічний телескоп для отримання зображення чорної діри. Дякуючи тому, що радіотелескопи по всьому світу працювали узгоджено, як один інструмент, команда EHT досягла цього, на десятки років раніше», - сказав він.

Доповнення до результатів EHT надали кілька космічних апаратів НАСА, координованих Різнохвильовою робочою групою EHT, за допомогою яких спостерігали за чорною дірою з використанням різних довжин хвиль світла. Це: рентгенівська обсерваторія Чандра, Ядерний спектроскопічний телескоп (NuSTAR) і обсерваторія Ніл Джерелс Свіфт – всі вони налаштовані на різні види рентгенівського випромінювання, і одночасно з Телескопом горизонту подій зосередили увагу на чорну діру M87 у квітні 2017 року. Якщо EHT спостерігав зміни в структурі середовища чорної діри, дані з інших телескопів були використані, щоб допомогти з'ясувати, що відбувається.

Астрономи використовували дані зі супутників НАСА Чандра і NuSTAR для вимірювання яскравості рентгенівського випромінювання струменю M87. Вчені взяли цю інформацію для порівняння своїх моделей струменя і диска навколо чорної діри зі спостереженнями EHT. Як зазначили в НАСА, ще можуть з’явитися інші ідеї, оскільки дослідники продовжують вивчати ці дані.

Є ще багато питань стосовно чорних дір, відповіді на які можуть дати скоординовані спостереження. Відповіді гаються щодо того, чому частинки отримують такий величезний заряд енергії навколо чорних дір, утворюючи драматичні струмені, що виходять з полюсів чорних дір при майже швидкості світла. Коли матеріал потрапляє в чорну діру, куди йде енергія?

«Рентгенівські промені допомагають нам з'єднати те, що відбувається з частинками поблизу горизонту подій, з тим, що ми можемо виміряти нашими телескопами», - сказав Джої Нілсен, астроном з університету Вілланова в Пенсільванії, який керував аналізом даних з космічних телескопів Чандра і NuSTAR зі сторони Різнохвильової робочої групи EHT.

Читайте ще цікаві новини про космос.

• Чорні діри
• галактика M87
• чорна діра M87